Справа № 22а -1959/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 40 інстанції - Татарчук В. О.
( А 27/320)
11 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючогосудді - Туркіної Л.П. (доповідач),
суддів - Проценко О.А., Коршуна А.О.,
при секретарі- Резніков Ю. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Хмельов А. В. (керівник),
Яковлєва Н. Б. (довіреність від 11.11.2008 р.), Д'якова І. А. (довіреність від 11.11.2008 р.),
Трійченко О. В. (довіреність від 11.11.2008 р.),
відповідача - Євтушенко О. В. (довіреність № 8306/10/100 від 17.03.2008 р.), Шахматова Т. М. (довіреність № 10880/10/100 від 09.04.2008 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційнускаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 р.
у справі№ 27/320
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ТехноНІКОЛЬ», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ТехноНіколь», м. Дніпродзержинськ (далі - ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ») звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0015022301/0/28903/23/231 від 25.09.2006 р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств.
Під час розгляду спору, позивач змінив предмет позову, вказавши на необхідність визнання недійсним також і податкового повідомлення-рішення № 0015032301/0/28903/23/231 від 25.09.2006 р., яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 р. позов задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0015022301/0/28903/23/231 від 25.09.2006 р., № 0015032301/0/28904/23/231 від 25.09.2006 р.
Присуджено на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 6 грн. 80 коп. судових витрат по сплаті судового зборута 14 382, 72 грн. витрат по оплаті експертизи.
Рішення суду обґрунтованонаступним:
- згідно з наявними в матеріалах справи виписокбанку і платіжних доручень на рахунок ТОВ «Завод «ТехноНіколь» з метою формування статутного фонду надійшли грошові кошти від учасників товариства на суму 1000000 російських рублів і 1570000 євро, що по курсу НБУ на дату надходження валютних коштів складало 10701981, 25 грн.
Виходячи із змісту норм п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1, п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334), суд дійшов висновку, що внески засновників є прямою інвестицією, а не поворотною фінансовою допомогою, а отже, відповідно до норм п.п. 4.2.5 п. 4.5 ст. 4 названого Закону, сума 10701981, 25 грн. не підлягає віднесенню до складу валових доходів;
- суд зазначив, що податкова обґрунтовано дійшла висновку відноснотого, що підприємство не включило до складу валового доходу умовні відсотки по поворотній фінансовій допомозі, наданій ТОВ «Альянс-Техно-Трейд» та доходи від продажу валюти, однак зазначив, що перевіряючи не врахували ту обставину, що позивач в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 р. виправив помилки і включив до складу валового доходу невраховані суми, що за підсумком не призвело до заниження податку на прибуток;
- стосовно тверджень податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу на суму курсових різниць суд зазначив наступне.
«В даному випадкувідповідачпосилаєтьсяна порушення товариством п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно із вказаним підпунктом валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Вказаним Законом не визначено поняття курсових різниць.
Крім того в акті перевірки відсутні посилання на конкретні порушення, не викладений чітко зміст порушень (за якими саме господарськими операціями мало місце заниження податку), не зазначені дані первинних документів.
Отже податкова не довела правомірності збільшення валового доходу на 4574086грн.;»
- суд дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість твердження податкової інспекції щодо порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення товариством суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2222 грн.
Як зазначив суд, таке підтвердження базувалось на тому, що податкова, користуючись плановими даними щодо витрат підприємства на виготовлення продукції, дійшла висновку, що підприємство у І кварталі 2005 року реалізувало продукцію за ціною, нижчою від собівартості, однак планові показники, як свідчать пояснення позивача та подані докази, не відповідають фактичним.
В ході вирішення спору податковою інспекцією спростовано зазначене твердження позивача та не доведений факт реалізації товариством товару за ціною нижчих від фактичних витрат на його виготовлення.
Не погодившись із постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 р., відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просивскасувати постанову господарського суду Дніпропетровськоїобластівід 13.09.2007 р. по справі № А27/320 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «ТехноНіколь» повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано наступним.
Податкова зазначає, що згідно статуту підприємства від 11.03.2005 р. (статутний фонд складав 13537199,00 грн., що в еквіваленті складає 1 000 000 рос. рублів та 2 000 000,00 євро) внесено інвестицій на загальну суму 1455000,00 євро та 1 000 000 рос. рублів, що в еквіваленті складає: по курсу статуту - 10300479,00 грн; по курсу НБУ на дату надходження валютних коштів - 9897207, 21 грн. Інвестиція внесена на територію України інвесторами та зареєстрована в управлінні зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності у Дніпропетровській облдержадміністрації 10.05.2006 р. (станом на 31.03.2006 р. інвестиція не була зареєстрована в Дніпропетровській облдержадміністрації), вид інвестицій - грошові кошти; період функціонування інвестицій - безстроково.
Згідно змін до статуту підприємства,внесених 23.03.2006 р.,та на останній день перевіряємогоперіоду (станом на 31.03.2006 р.) статутний фонд підприємства складав 1 000 000,0 рос. руб.; 500 000,00 євро, що в еквіваленті складає 3 403 508, 00 грн.
Зменшення суми статутного фонду відображено в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 40 (внески до статутного фонду), згідно внесених змін до статуту підприємства від 23.03.2006 р.
У протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Завод «ТехноНіколь» від 05.12.2005 р. №4 викладено, що прийнято рішення про зменшення зареєстрованого статутного капіталу на 1500000, 00 євро, шляхом повернення внесків учасникам. Повернення внесків учасникам здійснюється шляхом перерахування фактично внесених грошових коштів учасниками на їх поточні рахунки.
За перевіряємий період інвестиції у натуральній формі або у валюті інвестування інвестору не повернуті, про що свідчать первинні банківські документи підприємства та регістри бухгалтерського обліку.
Названі обставини, на думку податкової, свідчать, що внески до статутного фонду, здійснені учасниками, фактично були поворотною фінансовою допомогою, поняття якої визначено у п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону №334, де зазначено:«поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.»
В порушення вимог п.п. 1.22.2, п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон№ 334)ТОВ «Завод «ТехноНіколь» не віднесено до складу валових доходів у І кварталі 2006 р. фінансова допомога,надана нерезидентами ТОВ «Міара», Росія і ТОВ «Інвест-Кровля», Росія, та не повернута на кінець звітного періоду, а саме на 31.03.2006 р. в розмірі 955000 євро, що в еквіваленті складає 6255204, 60 грн.
Щодо інших правопорушень, які на думку податкової мали місце, апелянт зазначив, що не приймає до уваги показники декларацій підприємства за І півріччя 2006 року, оскільки розшифровку рядку 02.2 Декларації про прибуток підприємств «самостійно виявленої помилки» за І півріччя 2006 року у сумі 3754386 грн. не надано, вважає, що підприємством занижено валові доходи на загальну суму 79631, 46 грн. умовно нарахованих відсотків за операцією з ТОВ «Альянс-Техно-Трейд».
Згідно з вимогами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р. ТОВ «Завод «ТехноНіколь» не віднесено до складу валових доходів у відповідних податкових періодах, доходи отримані від продажу іноземної валюти, курсові різниці та доходи отримані, як відсотки банківських установ.
Розрахунок доходів отриманих від продажу іноземної валюти, курсових різниць та доходів отриманих, як відсотки банківських установ наведено у розділі 3.1.1 акту перевірки.
Стосовно зобов'язань з ПДВ апелянт зазначив, що обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0015022301/0/28903/23/231 від 25.09.2006 р. підтверджується відомостями акту перевірки.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційної скарги та заперечень на неї підтримали.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
25.09.2006 р. державною податковою інстанцією у м. Дніпродзержинську були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0015022301/0/28903/23/231 з визначенням позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2869880,30 грн., в тому числі 1485728 грн. - основний платіж і 1384152,30 грн. - штрафні санкції;
- № 0015032301/0/28904/23/231, яким зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2222 грн.
Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень був акт від 12.09.2006 р. № 140/23/32944149 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Завод «ТехноНіколь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.»
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення:
- п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 1485728 грн. по наступним податковим періодам: І півріччя 2005 р. на суму 146311 грн., 9 місяців 2005 р. - 823779 грн., І квартал 2006 р. - 1485728 грн.; зокрема в порушення п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не віднесена до складу валових доходів у І кварталі 2006 р. фінансова допомога, надана нерезидентами ТОВ «Міара» (Росія)і ТОВ «Інвест-Кровля» (Росія)та не повернута на кінець звітного періоду (31.03.2006 р.)в розмірі 955000 євро, що в еквіваленті складає 6255204, 60 грн.
- п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону не нараховані умовні відсотки по поворотній фінансовій допомозі (позиці), яка надана ТОВ «Альянс-Техно-Трейд» на загальну суму 79631, 46 грн. по наступним податковим періодам: ІIквартал 2005 р. на суму 29522,92 грн., ІVквартал 2005 р. - 39739, 04 грн., І квартал 2006 р. - 10369, 50 грн.
- п.п. 4.1.2 п.4.1 ст 4 Закону не віднесено до складу валових доходів доходи, отримані від продажу іноземної валюти, курсові різниці та доходи отримані, як відсотки банківських установ;
- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 2222 грн. у зв'язку з реалізацією продукції марки «Біполь ЕКП» ТОВ «ТД «Придніпровський» за ціною нижчою від фактичних витрат на її виготовлення.
Однак, на думку колегії суддів, аналіз чинного законодавства та матеріалів справи свідчать про відсутність в діяльності підприємства порушення п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження валового доходу у І кварталі 2006 р. на суму 6255204,60 грн.
Так, згідно протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Завод «ТехноНіколь» (учасниками ТОВ «Міара» (Росія)і ТОВ «Інвест-Кровля» (Росія)) прийняті рішення:
- протокол №1 від 28.06.2004р. про формування статутного фонду в розмірі 183190 грн.;
- протокол №2 від 21.09.2004р. про збільшення статутного фонду на 6440636 грн.;
- протокол №3 від 07.02.2005р. про збільшення статутного фонду на 6913373 грн.;
Згідно з наявними в матеріалах справи виписками банку і платіжнимидорученнямина рахунок ТОВ «ТехноНіколь» з метою формування статутного фонду надійшли грошові кошти від учасників товариства на суму 1000000 російських рублів 1570000 євро, що по курсу НБУ на дату надходження валютних коштів складало 10701981, 25 грн., в тому числі від:
- ТОВ «Інвест-Кровля»990000 російських рублів і 1560000 євро, що по курсу НБУ на дату надходження валютних коштів складало 10630322,98 грн.;
- ТОВ «Міара»надійшло 10000 російських рублів і 10000 євро, що по курсу НБУ на дату надходження валютних коштів складало 71658, 27 грн.
Згідно з п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.8 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу платника податку суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську вважає, що внесена учасниками товариства сума 955000 євро (6255204,60 грн.) є поворотною фінансовою допомогою, оскільки засновниками прийнято рішення № 4 від 05.12.2005 року про зменшення статутного фонду позивача на 1500000 євро, та зареєстровані відповідні зміни до Статуту від 23.03.2006 року.
Однак, на момент державної реєстрації змін до Статуту та на період, за який здійснювалася перевірка, позивачем не було повернуто внески засновникам.
Отже метою засновників, зокрема, була фінансова підтримка підприємства.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, оскільки визначення поворотної фінансової допомоги, вказане у п. 1.22.2 Закону № 334, не пов'язує отримання та повернення фінансової допомоги з будь-якими діями щодо статутного фонду платника податків, виникненням, припиненням або зміною корпоративних прав його учасників, що характерно для прямих фінансових інвестицій (п. 1.28.2 Закону №334)
Слід також зазначити, що отримання та повернення фінансової допомоги не пов'язано із державною реєстрацією, не обмежено волевиявленням третіх осіб, тоді як зменшення статутного фонду, наслідком чого може бути повернення учасникам майна (в тому числі у вигляді коштів), повинно відбуватися відповідно до норм ст. ст. 16, 56 Закону України «Про господарські товариства», де зокрема зазначено: «товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.Рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру». Отже можливість повернення коштів, як наслідок зменшення статутного фонду, пов'язано із контролюючою реєстраційною функцією держави та волевиявленням кредиторів, а також із зміною корпоративних прав, що має місце у даному випадку.
У той же час здійснення у встановленому порядку операцій із статутним фондом згідно чинного законодавства може відбуватися, незалежно від того, якими мотивами керуються учасники товариства. Названі мотиви та шляхи використання коштів, отриманих від учасників, не можуть змінювати правову природу їх дій, визначену у п. п. 1.28.2 ст. 1 Закону № 334 як фінансова інвестиція
Крім того, слід зазначити, що грошові кошти, які безпідставно не були повернуті засновникам за результатами зменшення статутного фонду, наберуть статусу безповоротної фінансової допомоги тільки у випадку, передбаченому абз. 3 п. 1.22.1 ст. 1 Закону № 334, де зазначено, що до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
.
При перевірці ДПІ у м. Дніпродзержинську встановлено порушення товариством п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді невідповідності приросту (убутку) балансової вартості запасів. Однак будь-яких висновків, що названа невідповідність вплинула на визначення об'єкту оподаткування (валові витрати, валові доходи) акт перевірки не містить.
Будь-яких пояснень та доказів відносно того, яким чином показники п. 2 р. 3.1.1 акту перевірки вплинули на визначення податкового зобов'язання, представники апелянта у судовому засіданні надати не змогли, що включає посилання апелянта на п. 5.9 ст. 5 Закону №334, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.
Що стосується посилань податкової на ту обставину, що підприємство в порушення норм п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 не включило до складу валових доходів умовні відсотки по поворотній фінансовій допомозі, наданій ТОВ «Альянс-Техно-Трейд», а також всупереч п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 названого Закону не в повному обсязі врахувало у складі валових доходів доходи від продажу валюти, слід зазначити наступне.
Правопорушення, встановлені податковою, підтверджено висновками експерта, який також підтвердив пояснення платника податків стосовно того, що ТОВ «Альянс-Техно-Трейд» в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 р. виправило помилки і включило до складу валового доходу невраховані доходи від продажу валюти та невраховані умовні відсотки (рядок 0.2.2 декларації).
Посилання апелянта на ту обставину, що декларація за І півріччя 2006 р. не була предметом перевірки, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки названа декларація була подана платником до початку перевірки.
Право платника податків щодо можливості уточнення показників податкової звітності встановлено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
Так, згідно з вказаною нормою податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Відповідно до наведених положень позивачем виправлені самостійно виявлені помилки при поданні декларації про прибуток підприємства за І півріччя 2006 р.
З огляду на викладене, суд не приймає посилання податкового органу на те, що перевіркою був охоплений лише І квартал 2006 р. Уточнені показники змінили окремі статті податкової звітності позивача за період, що підлягав перевірці і такі уточнення повинні були враховуватись податковим органом.
Як зазначено в акті експертизи, доходи від продажу іноземної валюти, відсотки банку, умовні відсотки по поворотній фінансовій допомозі були відображенні позивачем в декларації за І півріччя 2006 р. як виправлення помилок.
Доказів щодо спростування висновків експерта відносно того, що показники валових доходів належним чином відкориговані у І півріччі 2006 р. податкова не надала, у зв'язку з чим підстави для визначення податкового зобов'язання відсутні, відповідач не надав.
Той факт, що перевіряючи при перевірці не враховували показники І півріччя 2006 р. представник податкової підтвердив.
За таких обставин, враховуючи норми гл. 6 КАС України, яка відносить висновки експерта до допустимих доказів по справі, а також ч. ІІ ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підстави для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, пов'язаних із поворотною фінансовою допомогою, наданою позивачу ТОВ «Альянс-Техно-Трейд», та із доходами від продажу валюти, відсутні.
Стосовно тверджень податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу на суму курсових різниць суд зазначив наступне.
В даному випадкувідповідачпосилаєтьсяна порушення товариством п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно із вказаним підпунктом валовий доход включає від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Вказаним Законом не визначено поняття курсових різниць. Крім того в акті перевірки відсутні посилання на конкретні порушення, не викладений чітко зміст порушень (за якими саме господарськими операціями мало місце заниження податку), не зазначені дані первинних документів. Отже податкова,виходячи із акту перевірки, не довела правомірності збільшення валового доходу на «суму курсових різниць».
Як зазначено у висновках експерта, в зв'язку з тим, що розрахунок курсових різниць в акті не наведено, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» поняття курсових різниць не передбачено, підтвердити висновки акту щодо заниження валового доходу ТОВ «Завод «ТехноНіколь» за 2005 р. в сумі 3728531, 93 грн. не можливо.
Апелянт в апеляційній скарзі та представники апелянта у судовому засіданні також не змогли пояснити, за якими операціями, на підставі яких документів визначено доходи, отримані від курсових різниць.
Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги висновки експерта, відносно того, що факт заниження ТОВ «Завод «ТехноНіколь» податку на прибуток за період І півріччя 2005 р. - І квартал 2006 р. на суму 148728грн. документально не підтверджується, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що податкове повідомлення-рішення № 0015022301/0/28903/23/231 від 25.09.2006 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним та необґрунтованим.
Відносно податкового повідомлення-рішення № 0015032301/0/28904/23/231 від 25.09.2006 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з наявними в матеріалах справи податковими накладними ТОВ «Завод «ТехноНіколь» реалізувало ТОВ «ТД «Придніпровський» товарно-матеріальні цінності «Біполь ЕКП» за період січня-березня 2005 р. на суму 253961,36 грн. (в т.ч. ПДВ 42331,73 грн.).
Відповідно до п. 4.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції від 23.12.2004 р.) база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів визначається за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).
Позивач, обґрунтовуючи незаконність податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську № 0015032301/0/28904/23/231 від 25.09.2006 р. вказує на те, що відповідач при визначенні собівартості продукції керування плановими даними щодо матеріальних та інших витрат на виготовлення продукції, а не фактичними витратами на її виготовлення. При реалізації вартість товару марки «Біполь ЕКП» була визначена з урахуванням всіх фактичних витрат на його виготовлення.
Матеріали справи та пояснення сторін також свідчать, що посадові особи податкової під час проведення перевірки не встановили правочини, за якими позивач придбав сировину, отримав послуги з енергопостачання, здійснював оплату праці.
Отже, фактична вартість витрат виробництва при перевірці не встановлена, її показники у акті перевірки не зафіксовані.
За таких обставин, а також, приймаючи до уваги, що в висновку експерта не зазначено про підтвердження відомостей, викладених перевіряючими, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідач не довів обставин, на які він посилається у якості підстав прийняття податкового повідомлення-рішення № 0015032301/0/28903/23/231 від 25.09.2006 р.
Заперечуючи проти висновків суду, апелянт посилається на те, що суд повинен був не лише оцінювати докази, але й проаналізувати зміст взятих на себе ТОВ «Завод «ТехноНіколь» та його контрагентами зобов'язань; ціну договорів; мету підприємства по укладенню цих правочинів; економічну вигоду та фінансовий результат господарської діяльності товариства. Однак, колегія суддів вважає, що зазначені дії повинні були здійснити посадові особи податкової під час проведення перевірки та викласти названі відомості в акті. За результатами перевірки керівник податкового органу повинен прийняти обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. ІІІ ст. 2 КАС України: «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); добросовісно; розсудливо».
Отже, згідно з нормами ст. 2 КАС України, встановлення судом самого факту прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, виходячи з відомостей, що не є перевіреними та підтвердженими належним чином, є підставою для визнання такого рішення необґрунтованим та скасування останнього.
Отже, рішення суду першої інстанції не суперечить нормам ч. 4 ст. 11 КАС України, оскільки прийнято, виходячи з системного аналізу ч. 3 ст. 2, ст. 11, ч. 2 ст. 71 КАС України.
На підставі викладеного вище, доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню згідно норм ч. 1 ст. 195, ст. 200 КАС України.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухваламоже бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі 09.02.2009 р.
Головуючий суддя: Туркіна Л.П.
Судді: Коршун А. О.
Проценко О.А.