Справа №22а-1075/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку -28 інстанції - Петрова В.І.
справа №2А18/264-07
04 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Проценко О.А.(доповідач),
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Галоян О.Г.,
за участі представників сторін:
позивача - Халемін И.Б. довіреність №26/822 від 01.09.2008 року,
позивача - Грудка І.М. довіреність №26/989 від 28.10.2008 року,
позивача - Косякова Т.М. довіреність №26/988 від 28.10.2008 року,
відповідача - Шульга К.О. довіреність №6386/08-40 від 04.11.2008 року,
відповідача - Лєнкова І.О. довіреність №3248/08-40 від 06.06.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2007 року в адміністративній справі №а18/264-07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрометиз /ДМВО/»
до Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
про скасування рішення та акту,
У червні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпрометиз /ДМВО/» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом доУправління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровськпро скасування: Рішення №383 від 07.05.2007 року «Про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків» та Акту №73 від 07.05.2007 року «Про перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльностіВідкритого акціонерного товариства «Дніпрометиз /ДМВО/» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків (збору) та інших платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що висновок відповідача щодо прострочення терміну сплати (перерахування) пенсійних внесків - необґрунтований. З посиланням на вимоги п.5.1.6. Інструкції від 19.12.2003 року №21-1 «Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», відповідно до якого страхові внески перераховуються в установлені законодавством строки, тобто до 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), позивач зазначає, що страхові внески перераховувались без порушень встановлених строків. Фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу). Остаточний розрахун6ок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суму яких нараховуються страхові внески. Вимога про сплату страхових внесків, у випадку отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок вказаних виплат (доходу) відноситься до випадків, коли підприємство продає працівнику товари, роботи, послуги, або надає позику з власних коштів в рахунок заробітної плати. В даному випадку йдеться про утримання по кредитам, тобто про суми, які утримуються із заробітної плати працівників та які перераховуються в банки на погашення отриманих працівниками кредитів в банківських установах. Оскільки видача кредиту здійснюється за рахунок коштів сторонньої організації (банку) та перерахування утримань по кредитам здійснюється в момент виплати заробітної плати, то перерахування страхових внесків здійснюється згідно чинного законодавства - 20 числа звітного періоду. Позивач вважає, що утримання по кредитам, одержаним у банку працівниками підприємства, не є об'єктом для авансового платежу по страховим внескам. До того ж позивач акцентує увагу на порушенні відповідачем вимог Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», «Порядку оформлення результатів документальних перевірок», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-5, ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року та Інструкції від 19.12.2003 року №21-1, щодо проведення планової перевірки, за результатами якої складено акт №73 від 07.05.2007 року «Про перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльностіВідкритого акціонерного товариства «Дніпрометиз /ДМВО/» та винесено Рішення №383 від 07.05.2007 року «Про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків». За таких обставин, позивач вважає спірні акт та рішення протиправними і такими, що мають бути скасовані.
Постановою від 09.08.2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов частково, скасувавши рішення Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровськ №383 від 07.05.2007 року «Про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків», зазначивши, що позовні вимоги є обґрунтованими, утримані із заробітної плати працівників на погашення кредитів кошти не є авансовим платежем в розумінні ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки перерахування за дорученням працівників на погашення кредиту здійснювалось після 20-го числа. В іншій частині провадження у справі закрито, оскільки даний акт не є актом у розумінні ст.17 КАС України.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції в застині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не в повному обсязі досліджені фактичні обставини у справі, зокрема, в мотивувальній частині постанови не містяться обставини, які входять до предмету доказування.Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.Апелянт вказує, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), а фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача,перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі,одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу). На думку апелянта, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі включає в себе утримання по кредиту, яке є авансовим платежем. До того ж апелянт вважає, що строки застосування рішення про накладення фінансової санкції не пропущено. Оскільки позивачем двічі оскаржено Акт перевірки №98 від 09.08.2006 та рішення про накладення фінансової санкції №515 від 21.08.2006 року до Пенсійного фонду України, оспорюванні акт та рішення є результатом проведення документальної перевірки, тобто винесені відповідно до переглянутих результатів.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважаєзаконним та обґрунтованим. Не погоджується з доводами, викладеними у апеляційній скарзі, вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скаргиУправління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська та залишити без змін постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2007 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем була проведена перевірка позивача щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків (зборів) на інших платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 30.04.2006 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення, яке було оскаржено позивачем. В результаті перегляду скарг позивача відповідача було зобов'язано переглянути результати документальної перевірки та винести рішення відповідно до чинного законодавства. На виконання зазначеного результати документальної перевірки було переглянуто і складено акт від 07.05.2007 року за №73, відповідно до якого несвоєчасна сплата авансових платежів за різні періоди 2004-2006років склала 143085,20грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення№383 від 07.05.2007р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків. Даним рішенням до позивача застосовано штраф в розмірі 50% від сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів - в сумі 71542,60 грн.
Аналіз матеріалів справи та норм права, що регулюють спірні відносини, показав наступне.
За приписами ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески для роботодавців нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визнаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Частинами 1, 2, 3 ст.20 зазначеного Закону визначений порядок обчислення та сплати страхових внесків. Так, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі. Обчислення страхових внесків, застрахованих осіб, зазначених у п.1,2,5-7,9,10,12 і 15 ст.11 цього Закону, здійснюються страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Частиною 4 цієї статті визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківській рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
При цьому, законодавець чітко визначив, що в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (абз.5 ч.6 ст.20 Закону). Базовим звітним періодом визначається фіксований проміжок часу, за який страхувальник зобов'язаний здійснити обчислення (нарахування) страхових внесків та їх сплату у встановлені Законом строки. З огляду на викладене, під авансовими платежами у вигляді страхових внесків в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розуміються попередні платежі, що здійснюється протягом базового звітного періоду (календарного місяця), в якому відбувається нарахування (обчислення) таких страхових внесків, у зв'язку з виплатою в зазначений період доходу і які зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Строк сплати страхових внесків на відміну від авансових платежів встановлюється абз.1 ч.6 ст.20 зазначеного Закону.
Матеріали справи не підтверджують висновки відповідача про наявність порушення з боку позивача п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Матеріали справи свідчать, що кошти, утриманні з заробітної плати працівників на погашення їх кредитів не відносяться до авансового платежу, оскільки перерахування за дорученням працівників на погашення кредиту здійснювалось після 20-го числа.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині скасування акту перевірки, оскільки вказаний акт не є нормативно-правовим чи правовим актом індивідуальної дії і не має обов'язкового характеру, а тому не може оспорюватися в судовому порядку.
З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та на підставі зібраних по справі доказів прийняв законне рішення. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195,196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200,205,206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2007 року у справі №А18/264-07 залишити без задоволення.
Постанову суду Дніпропетровської області від 09.08.2007 року у справі №А18/264-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена у відповідності до ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Судді: О.А. Коршун
Л.П. Туркіна