Справа № 22а-2459/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 51 інстанції - Болгар Н.В.
(№ 3/299)
30 жовтня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі:
за участю:
представника позивача:
представника відповідача:
представника відповідача:
Мірошниченка М.В., Семененка Я.В.
Горностаєвій О.М.
Островерхого Г.М.;
Гаврилюка П.П.,
Михайлової Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Знам»янської районної ради Кіровоградської області
на постанову господарського суду Кіровоградської області
від 06.11.2007р. у справі № 3/299
за позовом
Фермерського господарства «Берізка»
до
про Знам»янської районної ради Кіровоградської області
визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 3 рішення №81 від 24.10.2006р.,
У серпні 2007р. Фермерське господарство «Берізка» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання нечинним рішення Знам”янської районної ради Кіровоградської області №81 від 24.10.2006р..
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і в остаточній їх редакції просив суд визнати нечинними пункти 1,3 рішення Знам”янської районної ради Кіровоградської області №81 від 24.10.2006р. (т.1 а.с.62).
Вимоги позову обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з перевищенням відповідачем своїх повноважень, з порушенням норм діючого законодавства, без врахування факту вчинення позивачем дій щодо підготовки землевпорядної документації та понесення в зв'язку з цим витрат.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2007р. позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними п.1 та п.3 в частині рекомендації не укладати договір оренди з позивачем та вжити заходів щодо приведення земельної ділянки у відповідність із даними відділу земельних ресурсів, рішення відповідача № 81 від 24.10.2006р., а в іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
В письмових запереченнях позивач доводи апеляційної скарги відповідача не визнав, оскаржувану постанову вважає законною та обґрунтованою, і заперечує проти її скасування.
В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і прохали її задовольнити.
Представник позивача прохав відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 9 листопада 2005р. було прийнято розпорядження голови Знам”янської районної державної адміністрації №453-р, яким дозволено позивачу розробку проектної та іншої технічної документації відведення для надання в оренду строком на 20 років земельної ділянки загальною площею 224,7 гектарів, в тому числі під ставками, з яких: 127,0га із земель водного фонду Дмитрівської сільської ради та 97,7 га із земель водного фонду Диківської сільської ради для рибогосподарських потреб (а.с. 11 т.1).
На виконання зазначеного розпорядження позивач замовив ТОВ «Алтей» розробку і виготовлення проекту та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, що передається в оренду (а.с. 67-115 т. 1).
У ході складання проекту землеустрою площа земельної ділянки, що в подальшому підлягала передачі в оренду позивачу, була уточнена та склала 162,8 гектари із земель водного фонду, з яких 86,66га - Диківської сільської ради та 76,14га -Дмитрівської сільської ради.
24 березня 2006р. відповідачем було прийнято рішення №979, яким позивачу погоджено надання в оренду строком на 20 років земельної ділянки загальною площею 162,8 гектари із земель водного фонду Диківської та Дмитрівської сільських рад для рибогосподарських потреб (а.с. 12 т.1).
В той же час, погодження проекту всіма державними компетентними органами відбулося лише станом на липень 2006р..
24 жовтня 2006р. відповідач прийняв рішення №81, яким скасував своє попереднє рішення № 979 від 24.03.2006р. щодо погодження надання в оренду позивачу земельної ділянки із земель водного фонду (п.1), та рекомендував голові Знам”янської районної державної адміністрації вжити заходів щодо припинення зниження рівня води до критичної межі на зазначеній земельній ділянці, не укладати договір оренди земельної ділянки з позивачем, подати позов до суду про стягнення з позивача заборгованості по тимчасовому договору оренди земельної ділянки (п.3) (а.с. 13-14 т. 1).
Рішення відповідача №81 від 24.10.2006р. і є предметом судового оскарження.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: • на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; • з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; • обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); • безсторонньо (неупереджено); добросовісно; • розсудливо; • з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; • пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); • з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; • своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В ст. 10 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено повноваження районних рад у галузі земельних відносин, зокрема, це: підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; організація землеустрою та затвердження землевпорядних документів.
Відповідно до п. 21 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно ч.4 ст. 59 ЗК України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Стаття 123 ЗК України, яка регламентує порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, передбачає, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
В п.6 ст. 123 ЗК України передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природо-охоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Районна рада не входить до переліку осіб, обов'язковість погодження із якими проекту відведення земельної ділянки передбачено викладеними вище нормами.
В даному випадку рішення №979 від 24.10.2006р. було прийнято районною радою на підставі п. «б» ст. 10 ЗК України, який передбачає підготовку висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади.
Тобто, зазначене рішення слід розцінювати як висновок щодо можливості надання земельної ділянки позивачу в довгострокову оренду.
Про висновок, який подається районною радою, йдеться у ч. 7 ст.123 ЗК України: при наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Отже, підготовка висновків, відповідно до п.«б» ст.10 ЗК України, відноситься до повноважень Знам”янської сільської ради у галузі земельних відносин на території району лише у випадках, передбачених ч.7 ст. 123 ЗК України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, приймаючи рішення № 979, яке по своїй суті являється висновком щодо надання в оренду позивачу земельних ділянок із земель водного фонду Диківської та Дмитрівської сільських рад, відповідач вийшов за межі свої повноважень, і прийняв його з порушенням вимог земельного законодавства.
В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначалося, що, виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування.
Отже, дійшовши висновку про невідповідність свого рішення №979 від 24 березня 2006р. нормам діючого земельного законодавства, Знам”янська районна рада правомірно, з дотриманням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», скасувала його шляхом прийняття на пленарному засіданні рішення №81 від 24 жовтня 2006р..
Необхідно також зазначити, що скасування відповідачем свого рішення №979 від 24 березня 2006р не потягло за собою настання негативних наслідків для позивача, оскільки Районна рада не входить до переліку осіб, із якими пов'язується обов'язкове погодження проекту відведення земельної ділянки.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що на даний час вже проведена і державна експертиза землевпорядної документації.
У п. 3 рішення відповідача №81 від 24 жовтня 2006р., який також оскаржується позивачем, містяться рекомендації голові Знам”янської районної державної адміністрації вжити заходів щодо припинення зниження рівня води до критичної межі на земельній ділянці, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по тимчасовому договору оренди з ФГ «Берізка» та не укладати договір оренди земельної ділянки із заниженою площею з позивачем, вжити заходів щодо приведення цієї ділянки у відповідність із обліковими даними районного відділу земельних ресурсів.
Колегія суддів зазначає, що відображені у п. 3 оскаржуваного рішення рекомендації відповідача щодо вжиття заходів з припинення зниження рівня води, та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, не порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому не потребують захисту їх адміністративним судом.
Рекомендації не укладати з позивачем договору оренди земельної ділянки і вжити заходів для приведення цієї ділянки у відповідність з обліковими даними районного відділу земельних ресурсів по своїй суті носять рекомендаційний характер, а не є вказівкою чи зобов'язанням, як це зазначив суд першої інстанції.
Підстави і порядок укладання договорів оренди врегульовані законодавством України.
Орендодавець, який в межах своїх повноважень укладає договір оренди, керується нормами діючого законодавства, що регулює дані правовідносини, а не рекомендаціями органу місцевого самоврядування. Такі рекомендації орендодавець може прийняти до уваги, або залишити поза увагою, оскільки приймає рішення після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого з усіма передбаченими ст. 123 ЗК України органами.
Тому, стверджувати про порушення прав чи інтересів позивача в даному випадку передчасно.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо протиправності п.п. 1 і 3- в частині оскаржуваного рішення відповідача №81 від 24.10.2006р., і як наслідок цього, необхідності визнання їх нечинними, не відповідають фактичним обставинам справи та матеріалам справи.
Враховуючи вищезазначені обставини, норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача обґрунтована і підлягає задоволенню, а постанова господарського суду підлягає скасуванню.
Вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, та враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, колегія вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі. Тому, позивачу необхідно відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову повністю.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198,202,205,207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Знам”янської районної ради Кіровоградської області задовольнити.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2007р. у справі № 3/299 скасувати.
В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Берізка»- відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у місячний строк з дня її виготовлення у повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 16.02.2009р.
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.В. Мірошниченко
Я.В. Семененко