Справа № 22а-453-08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 36 інстанції - Соловйов В.М.
справа №3/257/07-АП
12 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)
суддів - Мірошниченко М.В., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Резніков Ю.М.,
за участі представників:
від позивача - Шайтанов А.С. дов. №011.03-115 від 20.12.2007р.,
від позивача - Лисенко О.В. дов №011.03-112 від 20.12.2007р.,
від відповідача - Вовк Д.В. дов. від 27.12.07р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»
на постановугосподарського суду Запорізької області від 15.06.2007 року по справі №3/257/07-АП,
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків ум.Запоріжжі
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000161316/0 від 25.10.2006 року,
В квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000161316/0 від 25.10.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року на суму 6108,00грн. В обґрунтування позову зазначалось, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення з боку позивача п.4.5 ст. , пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (заниження податкових зобов'язань з ПДВ в червні 2006р. на суму 608грн. внаслідок списання простроченої кредиторської заборгованості та завищення податкового кредиту у червні на 5500грн. з юридичних послуг ТОВ «Ренова-Україна»). Позивач посилається на п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, яким передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Крім того, з посиланням на п.4.5 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зазначив, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та утримувача підлягають відповідному коригуванню. Наполягає, що дія пункту 4.5 ст.4 Закону України про ПДВ не поширюється на господарські операції, пов'язані зі списанням простроченої кредиторської заборгованості по отриманим передплатам. Позивач зазначає, що згідно з п.1.4 ст.1 Закону України про ПДВ поставка товарів це - будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання. А тому позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірки неправильно застосовані положення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», що є підставою для визнання оспорюваного податкового повідомлення-рішення не відповідним чинному законодавству та його скасуванню.
Розглянувши справу, господарський суд Запорізької області постановою від 15.06.2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. З посиланням на пп.7.4.1, 7.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.5 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначив, що висновки відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування у сумі 6108,00грн. обґрунтовані, а повідомлення-рішення №0000161316/0 від 25.10.2006 року є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в позовному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права. Зокрема, при винесенні рішення по суті заявлених позовних вимог судом першої інстанції не враховано, що позивачем виконано одну з обов'язкових умов для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, передбачених пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - юридичні послуги, надані ВАТ «ЗАлК», направлені на захист майнових інтересів та пов'язані з розрахунком, нарахуванням та сплатою податків, що є складовою частиною господарської діяльності будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності.Податковий кредит червня 2006 року сформований позивачем, зокрема списанням простроченої кредиторської заборгованості по отриманим передплатам. За твердженням апелянта,суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин п.4.5 ст.4 вищезазначеного Закону.Апелянт вважає, що п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ дозволяє зменшити свої податкові зобов'язання з ПДВ на підставі невідповідності умовам. За таких обставин апелянт вважає, що він мав право в червні 2006р. на дату визнання боргу безнадійним зменшити податкові зобов'язання з ПДВ на суму зайво нарахованого податку.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, за результатами виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» з питань правильності обчислення позитивного (від'ємного) значення ПДВ за червень, липень 2006р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006р. було складено акт перевірки від 16.10.2006р. №151/08-06/00194122, яким було встановлено порушення з боку позивача вимог пп.7.4.1, 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту у червні 2006 року на суму 5500грн., та порушення п.4.5 ст.4 зазначеного Закону, в зв'язку з чим занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2006р. на суму 608грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2006р. №0000161316/0, згідно з яким позичу зменшено суму бюджетного відшкодування на 6108грн. за червень 2006 року.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту у червні, липні 2006 року, і як наслідок, про право позивача на відшкодування сум податку на додану вартість, сплачені ним в складі ціни придбаних юридичних послуг.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. За приписамип.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 року № 168/97-ВР платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Пунктом 1.6 ст.1 визначено, що податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.1.7 ст. 1 податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. При цьому, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадку, визначених цим Законом (1.8 ст.1 зазначеного Закону). Закон України «Про податок на додану вартість» визначає порядок сплати, утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, згідно з яким сплачені покупцем - платником податку суми податку безпосередньо не вносяться до бюджету, а включаються до суми податкових зобов'язань продавця - платника податку, де має значення обставина щодо характеру дій продавця як утримувача податку та відповідального за його внесення до бюджету.
За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, основною умовою включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним під час придання юридичних послуг, є їх використання в господарській діяльності (в оподатковуваних ПДВ операціях).
Колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта, що придбані юридичні послуги не є товаром, який в подальшому використовуватиметься в господарській діяльності підприємства позивача, оскільки визначальним фактом в даному випадку є визначення мети придбання позивачем даних послуг та пов'язаність такої мети з господарською діяльністю підприємства позивача.
За приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платка податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 зазначеного Закону). До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у в'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону). Згідно до вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів в особі яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Тобто, законодавством передбачена можливість коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальником та отримувачем лише у разі обов'язкової наявності факту поставки товарів (послуг). Проте, що в даному випадку вимагається наявність саме поставки товарів (послуг), а не лише їх продаж.
Отже висновок відповідача про те, що ВАТ «ЗАлК» неправомірно провело коригування (зменшення) податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку зі списанням простроченої кредиторської заборгованості, що призвело до заниження податкових зобов'язань за червень 2006р. на 608,00грн. - обґрунтований.
Вірним також є висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у червні 2006р. на 5500,00грн., оскільки підприємством віднесено до складу податкового кредиту вказаного періоду суми ПДВ з вартості послуг (отриманих від ТОВ «Ренова-Україна»), які не мають мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7) податковий кредит складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та ст. 8-1 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, звіт від 27.06.2006р. про виконані послуги до Договору №831Д від 14.06.2006р. Виконавцем ТОВ «Ренова-Україна» були надані юридичні послуги позивачу. Згідно висновку податкового органу ці послуги придбані без подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Послуга сформульована таким чином, що підготовлюється план заходів щодо зниження негативних наслідків, які можуть бути застосовані до замовника без його згоди у випадку прийняття Закону.Але, негативні наслідки не можуть бути застосовані до особи в принципі; оскільки негативні наслідки не застосовуються, а настають внаслідок певних: дій чи бездіяльності.Тому така послуга не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Стосовно послуг «розробка рекомендацій економічної доцільності, нормативного підтвердження визначення використання норм пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і співвідношення даних норм із нормами п.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість», розробки економічно прийнятого механізму використання договору комісії з урахуванням зазначених норм, узгодження методологи заповнення рядка 3 Розрахунки суми бюджетного відшкодування», слід зазначити, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана послуга, як і інші вищенаведені, не відповідає вимогам .п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195,196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на постанову господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 року по справі №3/257/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 року в адміністративній справі №3/257/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено відповідно до ст..212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Судді: М.В. Мірошниченко
Л.П. Туркіна