Справа №22а-550/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 66 інстанції - В.О. Татарчук
А27/118
29 вересня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Галоян О.Г.,
за участі представників сторін:
прокурора - Цяцька О.В. (посвідчення №181),
позивача - Лєвєнцов Д.С. (довіреність №12461/Л/10 від 12.06.2008р.),
відповідача - Рожковська Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області та Комунального житлового підприємства № 31
на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2007р. в адміністративній справі № А27/118
за позовом Заступника прокурора м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області
до Комунального житлового підприємства № 31
про звернення стягнення боргу на активи боржника в сумі 604674,73грн.,
В травні 2006 року заступник прокурора м.Кривого Рогу звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення за рахунок активів Комунального житлового підприємства №31 суми заборгованості відповідача перед бюджетом. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на норми ст.ст.1,2,3,6,8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначаючи, що за результатами аналізу стану розрахунків підприємства відповідача перед бюджетом на 27.02.2006р. встановлена наявність заборгованості в розмірі 604674,73грн., а саме:
- 600862,81грн. - податку на додану вартість;
- 3811,92грн. - податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності.
При цьому прокурор зазначав, що протягом 2005 року підприємство неодноразово викликалось на засідання робочих груп по сплаті податкового боргу. На засідання керівник підприємства не з'являвся. Крім того, платіжні вимоги, які виставлялись на рахунки відповідача з метою стягнення бюджетної заборгованості, систематично повертались установами банків без виконання на підставі п.2 ст.1071 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду. Тому прокурор з метою захисту інтересів держави в особі Північної міжрайонної державної інспекції у м.Кривому Розі вимушений звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення суми заборгованості на активи боржника.
Постановою від 05.07.2007 року господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив в частині звернення стягнення на активи відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 473967,62грн. та з податку на прибуток - в розмірі 3811,82грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. При цьому судом першої інстанції зазначено, що в частині звернення стягнення суми пені з податку на додану вартість в розмірі 126895,19грн. позов не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що частина пені нарахована за межами строку, визначеного ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а частина - нарахована на податковий борг, який виник за межами вказаного строку. Суд зауважив, що позивачем не надані документи, які були підставою для виникнення такого боргу та не здійснено розрахунок пені щодо зазначеного боргу, що позбавило суд можливості визначити частку заявленої до стягнення пені, розрахованої в межах 1095-денного строку.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, сторони оскаржують дану постанову в апеляційному порядку.
Позивач обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.4 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач вважає, що судом неповно з'ясовані обставини по справі та не досліджені надані докази. Зокрема, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Північною міжрайонної державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі неодноразово надавався розрахунок пені та суми стягуваного боргу, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення строків звернення до суду за стягненням податкового боргу. За ствердженням позивача, строки давності, визначені ст.15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не можуть бути застосовані до самостійно задекларованих податкових зобов'язань. Крім того, відповідачем по справі постійно здійснювалась сплата задекларованих сум, але не в повному обсязі, що привело до нарощування заборгованості. За таких обставин, позивач просить колегію суддів скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В свою чергу, відповідач -Комунальне житлове підприємство №31, не погодившись з висновками суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, відповідач зауважує, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» є спеціальним Законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державним цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). Постанова суду у даній справі винесена з обґрунтуванням стягнення податкового боргу за рахунок активів підприємства, проте в судовому рішенні зазначено про стягнення грошової суми. Відповідач зазначає, що судом не взята до уваги та обставина, що власником майна не є Комунальне житлове підприємство №31; законодавче обґрунтування по стягненню в рахунок заборгованості майна, яке знаходиться в господарському віданні, судом не наведене. Крім того, на думку даного апелянта, рішення суду є неправомірним ще й тому, що власником основних засобів комунальних підприємств є територіальна громада в особі Криворізької міської ради. За ствердженням відповідача, Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі не надала до суду доказів виконання вимог, передбачених ст.8-11 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому зазначає на цілковиту відсутність правових підстав для задоволення позову.
В порядку заперечення проти задоволення доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, позивач зазначає, що відповідачем не враховано, що майно комунальних підприємств не є державною власністю, а власністю територіальної громади, що передбачає право господарського відання майном, а отже право розпорядження активами. А самі підприємства комунальної власності зобов'язані відповідати за самостійно заявленими податковими зобов'язаннями усім належним на праві повного господарського відання майном. Крім того позивач зазначає, що податкова не здійснювала заходи щодо продажу активів Комунального житлового підприємства №31 та неодноразово зверталась до Жовтневої районної ради м.Кривого Рогу та підприємства відповідача з листами відносно проведення заходів щодо ліквідації податкового боргу. Враховуючи той факт, що з цього приводу судом у повній мірі були досліджені всі докази, надані до справи, позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача про відсутність доказів виконання Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі вимог ст.8-11 Закону України «Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при прийнятті рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Аналіз норм права та матеріалів справи показав наступне. Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком станом на 27.02.2006р. відповідач має податковий борг у розмірі 604674,73грн. (а.с.8 т.1), який складається:
- з податку на додану вартість - 600862,81грн. (473967,62грн. - недоїмки, 126895,19 грн. - пені);
- з податку на прибуток у розмірі 3811,92 грн. (3795,52 грн. - недоїмки, 16,40 грн. - пені).
Така сума податкового боргу з податку на додану вартість виникла у зв'язку з поданням відповідачем податкових декларацій за лютий-листопад 2005р., а також на підставі рішення про відстрочення податкових зобов'язань №9 від 29.06.2005р., податкових повідомлень-рішень №0000561500 від 01.02.2006р., №0003091500 від 11.01.2006р. Сума податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №0000041501 від 02.07.2004р., №0000051501 від 02.07.2004р., №0000061501 від 02.07.2004р., №0004111500 від 25.09.2004р., №0005001500 від 22.11.2004р.
Комунальне житлове підприємство №31 має заборгованість перед бюджетом, яка виникла в результаті нарахованих сум пені за несвоєчасну сплату платежів, поточних нарахувань, донарахувань за актами перевірок. У зв'язку з несплатою відповідачем до бюджету податкового боргу Північною міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі на підставі п.п.6.2.3. «б» п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були виставлені перша №1/66 від 24.10.2001р. та друга податкові вимоги №2/129 від 30.11.2001р., які передані відповідачу: першу податкову вимогу - через робітника підприємства ОСОБА_1., другу податкову вимогу - через бухгалтера Комунального житлового підприємства №31 Мотовило С.Б. (а.с.66-67 т.1).
Відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього для подання податкової декларації. Під терміном «податкова декларація» Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розуміє документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.5.1 ст.5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
За правилами п.1.3 ст.1 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) це - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно з п.1.6 цієї статті, примусове стягнення це - звернення стягнення на активи платника податків за рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Таким чином, помилковою є думка відповідача про те, що звернення стягнення на майно боржника суми податкового боргу, узгодженої платником податку, неможливе, оскільки, відповідно до приписів п.1.3 ст.1 вищезазначеного Закону податковий борг - це і є узгоджене податкове зобов'язання, а в п.1.6 ст.1 даного Закону йдеться про узгодження розміру звернення стягнення.
З огляду на викладене, вищезазначена сума заборгованості відповідача є саме податковим боргом, який узгоджений згідно з чинним законодавством. Заявлена сума податкового боргу підтверджується наявними в матеріалах справи документами: копіями декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, податковими повідомленнями-рішеннями та довідкою про стан розрахунків з бюджетом на 27.02.2006р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток у розмірі 477763,14грн. (загальна сума недоїмки). Оскільки наведена сума недоїмки відповідачем самостійно не сплачена, тому впорядку ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №290 від 11.06.03р., платнику податків нарахована пеня.
Згідно з п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 вищезазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок його податкового боргу за рішенням суду.
Як свідчить статут Комунального житлового підприємства №31, дане підприємство є підприємством з комунальною формою власності, тобто заснованим на власності територіальної громади, а отже, згідно ч.3 ст.78 Господарського кодексу України дане майно знаходиться в повному господарському віданні Комунального житлового підприємства №31. Разом з тим, перебування майна в повному господарському віданні не виключає можливості звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргів комунального підприємства; будь-яких обмежень щодо такого майна законодавство не містить.
Згідно з п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Під активами платника податків цей Закон України визначає кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Тобто, звернення стягнення на активи боржника податкового боргу є одним із видів погашення такого боргу.
Водночас, пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює граничні строки стягнення податкового боргу, а саме: податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі відмови від самостійного погашення боргу податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, яким в даному випадку згідно п.5.1 ст.5 цього ж Закону вважається день подання податкової декларації.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо про відмови в задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення податкового боргу в розмірі 126895,19грн. - пеня по податку на додану вартість. Як свідчать матеріали справи, в тому числі довідки-розрахунку пеня з податку на додану вартість в сумі 126895,19грн. нарахована за період з 21.09.2001р. по 31.03.2005р. (а.с.10-17 т.1). Отже, частина пені в розмірі 126895,19грн. нарахована за межами строку, встановленого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, частина такої пені нарахована на податковий борг, який також виник за межами вказаного строку. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта-позивача щодо непогодження з висновками суду першої інстанції в частині неврахування суми пені з податку на додану вартість до загальної суми податкового боргу, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи: в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які стали підставою для виникнення такого боргу, крім того, відсутній розрахунок пені щодо зазначеного боргу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив та об'єктивно оцінив обставини у справі та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 195, 196, п.1ч.1ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційні скаргиПівнічної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Кривому Розі та Комунального житлового підприємства №31 на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2007р. в адміністративній справі № А27/118 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2007р. в адміністративній справі № А27/118 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А.Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П.Туркіна