24грудня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго» звернувся до суду з адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішень суб'єкта владних повноважень відповідача, а саме податкових повідомлень - рішень від 24 січня 2007 року № 0000221530/0, від 24 січня 2007 року № 0000211530/0, Першої податкової вимоги від 22 лютого 2007 року № 1/23 та Другої податкової вимоги від 26 березня 2007 року № 2/28.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2007 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2007 року № 0000221530/0 та від 24 січня 2007 року № 0000211530/0, Першу податкову вимогу від 22 лютого 2007 року № 1/23 та Другу податкову вимогу від 26 березня 2007 року № 2/28.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Вінницьким окружним адміністративним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в податкових повідомленнях - рішеннях від 24 січня 2007 року № 0000221530/0 та від 24 січня 2007 року № 0000211530/0 в графі сума податкового зобов'язання за основним платежем містяться пробіл, тобто в цій графі немає суми податкових зобов'язань за основним платежем. На думку суду першої інстанції, визначена в цих рішеннях відповідача сума штрафних санкцій не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", і застосування норм ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-IIIвід 21.01.2000 року є протиправним, оскільки цей штраф не підпадає під визначення п. 1.5 ст. 1 зазначеного Закону, відповідно до якого термін штрафна санкція (штраф)- це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Податкові повідомлення-рішення приймаються податковим органом на суму визначеного податкового зобов'язання. Згідно з п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України. Штрафні санкції, які передбачені вказаним Законом, відштовхуються від терміну податкове зобов'язання.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування". Штрафні санкції, які встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не передбачені як один із видів податків і зборів, тому обов'язок сплатити такі штрафні санкції не відноситься до податкового зобов'язання, визначеного Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто визначення штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання не відповідає ст. ст. 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування", що обумовлює протиправність податкового повідомлення - рішення у відповідній частині.
Вичерпний перелік випадків, в яких органи державної податкової служби можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків, передбачено пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
В податковому повідомленні-рішенні йдеться про підпункт «А» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлює норму матеріального
права, згідно якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Можливість проведення камеральної перевірки встановлено підпунктом «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якої встановлено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Відповідач не доказав правомірності прийнятих повідомлень-рішень на підставі камеральної перевірки.
Акт про результати камеральної перевірки № 14-15-05525368 від 23 січня 2007 року не відповідає вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 липня 2006 року № 416, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 року за № 872/12746 «Про затвердження форми акту про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів.»
Стосовно Першої податкової вимоги від 22 лютого 2007 року № 1/23 та Другої податкової вимоги від 26 березня 2007 року № 2/28 суд першої інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно з пунктом 1.3 ст. 1 цього Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено порядок надсилання та зміст податкових вимог: а) перша податкова вимога -не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкові вимоги містять, крім вище зазначених відомостей, посилання на підстави їх виставлення, сум податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу (підпункт 6.2.2 пункту 6.2 ст. 6 вищезазначеного Закону). Підтвердженням цього є наявний в матеріалах справи лист Іллінецької МДПІ за № 1548/3-24 від 22.03.2007 року про призначення податкового керуючого та зобов'язання стосовно Позивача передати в податкову заставу все наявне в Позивача майно.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважає першу та другу податкові вимоги рішеннями суб'єкта владних повноважень, які містять обов'язок платника податків сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції та пеню, нараховану на нього, правові наслідки, які вже настали для платника податку, у вигляді податкової застави на всі активи, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, цінні папери, та правові наслідки несплати суми податкового боргу (стягнення коштів з банківського рахунку та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, вилучення та реалізація рухомого та нерухомого майна та цінних паперів) .
З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції помилково вважає, що застосована штрафна санкція не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", і застосування норми ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-IIIвід 21.01.2000 року(зі змінами та доповненнями) є протиправним.
Однак відповідно до преамбулу Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов»язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов»язкових платежів), включаючи збір на обов»язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.1.5 даного Закону штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов»язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв»язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Ст.17 цього ж Закону встановлено штрафні санкції за порушення податкового законодавства, зокрема пп.17.1.1 - платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Даний факт встановлений в судовому засіданні.
Приписами п.17.3 вказаного Законувстановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Штрафна санкція за неподання податкової декларації передбачена вищевказаним Законом, а отже в розумінні п.1.2 даного Закону, де визначено, що податкове зобов»язання - це зобов»язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України, і є податковим зобов»язанням.
Судом не прийнято до уваги те, що відповідно до підпункту «а» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов»язаний самостійно визначити суму податкового зобов»язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію. П.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 липня 2006 року № 416, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 року за № 872/12746 «Про затвердження форми акту про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» передбачено, що у разі отримання органом державної податкової служби декларацій (розрахунків), а також декларацій (розрахунків) за нововідведені земельні ділянки ( для земельного податку), за новоукладені договори (для орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності), за нові земельні ділянки ( для фіксованого сільськогосподарського податку) камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такої декларації (розрахунку).
Днем подання податкової декларації є 09.01.2007р. відповідно до пп.5.3.1 ст.5 вищевказаного Закону. Позивач зобов»язаний був сплатити суму в 569 грн.,визначену як податкове зобов»язання по податку на прибуток,в десятиденний термін (19.02.2007р.). У зазначений термін зобов»язання сплачено не було. Відповідно до пп. 5.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", узгоджена сума податкового зобов»язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.6.2 ст.6 та п.1.10 ст.1 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання в устанволені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Таким чином, дії відповідача по прийняттю податкових повідомлень - рішень від 24 січня 2007 року № 0000221530/0, від 24 січня 2007 року № 0000211530/0, Першої податкової вимоги від 22 лютого 2007 року № 1/23 та Другої податкової вимоги від 26 березня 2007 року № 2/28 вчинені відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідач доказав правомірність своїх рішень та дій.
Оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, це є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді:
(вступна та резолютивна частина)
24 грудня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді: