Справа № 22-а-5371/08 Головуючий у 1 інстанції Євсіков О.О.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
24 грудня 2008 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Малиніна В.В.,
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 23 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва до Українського державного концерну місцевої промисловості «Укрмісцевпром», треті особи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення невиплачених коштів, -
Постановою Господарського суду мiста Києва від від 23 липня 2007 року у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва - подала апеляційну скаргу та просила суд скасувати постанову Господарського суду мiста Києва від від 23 липня 2007 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством фінансів України було надано кредит в сумі 100 млрд. крб. Українському державному концерну місцевої промисловості «Укрмісцевпром» (далі - відповідач) на умовах кредитної угоди від 12.10.1994 року.
На підставі даної угоди відповідачу надається короткостроковий (на 6 місяців) пільговий кредит в сумі 100 млрд. крб. з метою фінансової підтримки виробництва товарів народного споживання з оплатою 30 % річних для закупки сировини та матеріалів і розрахунків за електроенергію та паливно-енергетичні ресурси, без права використання цих коштів на споживання та погашення заборгованості перед бюджетом.
Відповідно до кредитної угоди від 12.10.1994 року відповідач зобов'язаний був забезпечити повне повернення одержаних коштів та відсотків до 24.04.1995 року.
22.05.1995 року між Міністерством фінансів України та відповідачем було укладено договір № 5/09-505/95 про продовження терміну повернення кредиту в сумі 100 млрд. крб. строком до 24.07.1995 з оплатою 75% облікової ставки Національного банку України за користування ним.
30.08.1995 року між Міністерством фінансів України та відповідачем було укладено додаткову угоду № 13-09-505/95 до договору від 12.10.1994 року, згідно з якою Міністерство фінансів України продовжує термін повернення кредиту строком до 01.10.1995 року з оплатою за період користування з 12.10.1994 року по 24.04.1995 року - 30% річних та за період користування з 24.04.1995 по 01.10.1995 - 75% облікової ставки Національного банку України.
29.12.1995 року між Міністерством фінансів України та відповідачем було укладено додаткову угоду № 16-09-505/95, відповідно до якої внесено зміни до додаткової угоди № 13-09-505/95 від 30.08.1995 року, а саме в редакції п. 1.2. фраза «1 жовтня» замінено фразою «31 грудня 1995 р.»
Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві на виконання ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та згідно зі ст. 17 Бюджетного кодексу України подано до податкового органу подання для застосування до відповідача наступні подання: № 33 від 29.01.2007 для безспірного списання суми основного боргу в розмірі 235.985,10 грн.; № 34 від 29.01.2007 для застосування пені в сумі 721752,39 грн.; № 35 від 29.01.2007 для стягнення відсотків в сумі 990.564,43 грн.; № 36 від 29.01.2007 для застосування пені в сумі 1.315.164,08 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач знаходиться у процесі припинення, що підтверджується листом Печерської районної у місті Києві державної адміністраціїї від 29.07.2007 №3786/11/37.
Публікацію про ліквідацію Українського державного концерну місцевої промисловості «Укрмісцевпром» здійснено в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» від 06.02.2006 № 2
У відповідності до ст. 60 ГК України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Статтею 61 ГК України визначено, що претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.
Частиною 1 та 2 статті 110 ЦК України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.
У відповідності до ст. 112 ЦК України - у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок , що позивач мав право звернутись до ліквідаційної комісії відповідача із претензією на спірну суму, а у випадку незадоволення претензії через відсутність майна відповідача чи невизнання такої претензії ліквідаційною комісією, позивач має право звернуться до суду з відповідним позовом.
Дій передбачених вищенаведеними нормами, позивачем здійснено не було, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 23 липня 2007року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді: