Справа №22-а-7191/08 Головуючий у І-ій інстанції: Євсіков О.О. №11\301-А Суддя-доповідач: Малинін В.В.
04 грудня 2008 рік м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малиніна В.В.
суддів: Романчук О.М.,Усенка В.Г.,
при секретарі: Демченко Т.І.,
за участю представника апелянта - Бойко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Вьюга» на постанову Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Вьюга» до Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про визнання частково нечинними та скасування наказу і ліцензійних умов, -
У червні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання нечинними та скасування п.3.4.2 спільного Наказу відповідачів від 09.03.06. №21\856 «Про затвердження змін та доповнень до наказу Держпідприємництва України і МВС України від 21.03.01. N 53\213», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.06. за N 338\12212 (надалі - оскаржуваний Наказ); п.4.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу, затверджених спільним наказом відповідачів від 21.03.01. N 53\213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.01. за N 308\5499 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Держпідприємництва України і МВС України від 09.03.06. N 21\856) (надалі - Ліцензійні умови).
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірні пункти Наказу та Ліцензійних умов не відповідають вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Позивач стверджує, що не існує нормативно-правової бази, яка б передбачала механізм здійснення заходів, передбачених п. 4.4 Ліцензійних умов, що об'єктивно позбавляє позивача виконувати п. 3.4.2 оскаржуваного Наказу.
Крім того, зазначив, що у листі № 10/4-1805 від 15.03.2007 Департамент громадської безпеки МВС України повідомив позивача, що ДСТУ відносяться до категорії нормативних, а не нормативно-правових документів, і тому вимоги п. 4.4 Ліцензійних умов не можуть бути відображені в ДСТУ.
Постановою Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року відмовлено в задоволені позовних вимог.
Зазначене рішення мотивовано тим, що при прийнятті даних Наказу та Ліцензійних вимог відповідачами були дотримані вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема дотримані принципи державної регуляторної політики.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив‚ що вказане рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач стверджує, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував те, що оскаржувані Наказ та Ліцензійні умови не відповідають вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Заперечень на апеляційну скаргу від відповідачів до суду не надходило.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги; представники відповідачів не з'явились, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, а також правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством внутрішніх справ України 9 березня 2006 року прийнято Наказ №21\856 «Про затвердження змін та доповнень до наказу Держпідприємництва України і МВС України від 21.03.01. N 53\213», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.06. за N 338\12212.
Згідно з п. 3.4.2 Наказу у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності і виробництва, ремонту вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 мсек, торгівлі вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.04.2001 за N 307/5498, розділ доповнено пунктом 4.4 наступного змісту:
«4.4. Продаж юридичним та фізичним особам пристроїв вітчизняного виробництва, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), газових пістолетів та револьверів здійснюється тільки після проведення їх відстрілу суб'єктом-виробником у підрозділах науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.
Експериментально відстріляні гільзи мають зберігатися за місцем реєстрації пристроїв.
У разі втрати або крадіжки пристроїв, газових пістолетів і револьверів гільзи у 5-денний термін надсилаються до центральної кулегільзотеки Державного науководослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України».
Таким чином, пунктом 4.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу, передбачено вимоги, з урахуванням яких можливо здійснювати продаж юридичним та фізичним особам зазначених пристроїв.
Також встановлено статистичні дані, з посиланням на лист МВСУ від 22.11.06. №14851 за підписом Міністра ВСУ на лист народного депутата країни Шкіля А.В.№ L1311 від 10.11.06., з яких вбачається, з урахуванням яких необхідність внесення доповнень до наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.01. № 53/213 у частині обов'язкового контрольного відстрілу газової зброї та пристроїв, призначених для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за властивостями снарядами «несмертельної дії», викликана постійним збільшенням кількості фактів незаконного поводження з такою зброєю та випадків вчинення злочинів з її застосуванням.
Отже, в даному випадку, застосовуючи норми матеріального права, зокрема Закону України «Про міліцію» від 20.10.1990р. №565-ХІІ та Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ від 12.0.92. №576, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що обов'язкове проведення контрольного відстрілу газової зброї та пістолетів і револьверів, призначених для відстрілу патронів споряджених гумовими кулями, є одним із заходів Міністерства внутрішніх справ України в межах покладених на міліцію завдань із запобігання правопорушенням та профілактики злочинності, а також із забезпечення безпеки громадян, обліку визначених законодавством видів зброї та контролю за їх використанням.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Таким чином, оспорюваний позивачем нормативний акт прийнятий відповідачами в межах визначеної законодавством компетенції і спрямований на подальше врегулювання діяльності з виготовлення, продажу та обліку такого специфічного продукту як зброя, котрий, з урахуванням його небезпечності, потребує додаткових специфічних заходів з контролю його обігу, починаючи з процесу виробництва.
Необхідно зазначити, що відповідно до вимог наказу Держспоживстандарту від 01.02.05. №28 пристрої вітчизняного виробництва, пристосовані для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями несмертельної дії, газові пістолети та револьвери входять до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
З матеріалів справи вбачається, що з приводу порядку відстрілу пристроїв та газової зброї позивачу було рекомендовано звернутися до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВСУ країни, яким планується протягом 2007 року ухвалити міжвідомчу «Інструкцію з функціонування криміналістичного обліку експертної служби МВС України», норми якої будуть направлені на вирішення порушених позивачем питань.
Крім того у листі Держаного науково-дослідного інституту МВС України від 28.11.06. № 41/1328 на лист МПП «Вьюга» від 09.11.06. № 211/К останньому повідомлено, що Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 49 від 27.02.91., зі змінами № 829 від 04.08.97. та № 1534 від 17.11.01., при охороні громадського порядку застосовуються «патрони і пристрої вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії».
Відомості щодо використання патронів з пристроями несмертельної дії та газовою зброєю, технічні умови на які погоджені ДНДІ, підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст..72 цього Кодексу.
Таким чином, твердження позивача про те, що відсутність нормативно-правової бази, яка б передбачала механізм здійснення заходів, передбачених п. 4.4 Ліцензійних умов, що об'єктивно позбавляє позивача виконувати п.3.4.2 оскаржуваного Наказу, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно постановлено рішення у справі на підставі норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Вьюга» на постанову Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року - залишити без
задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Вьюга» до Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про визнання частково нечинними та скасування наказу і ліцензійних умов - залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Господарського суду м. Києва.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді:
Ухвалу виготовлено в повному обсязі 09.12.08.
Справа №22-а-7191/08 Головуючий у І-ій інстанції: Євсіков О.О. №11\301-А Суддя-доповідач: Малинін В.В.
04 грудня 2008 рік м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малиніна В.В.
суддів: Романчук О.М., Усенка В.Г.,
при секретарі: Демченко Т.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Вьюга» на постанову Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Вьюга» до Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про визнання частково нечинними та скасування наказу і ліцензійних умов, -
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Вьюга» на постанову Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року - залишити без
задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2007 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Вьюга» до Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про визнання частково нечинними та скасування наказу і ліцензійних умов - залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Господарського суду м. Києва.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: