головуючий суддя І інстанції - Качуріна Л.С.
суддя - доповідач - Геращенко І.В.
Донецький апеляційний адміністративний суд
Іменем України
« 16 » січня 2009 року справа № 2а-4981/08/1270
(22а-21855/08)
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарісудового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача- Кондратенко І.О. - довір. від 09.01.2009 року № 05-06, Мерзлякові В.П. - довір. від 05.01.2009 року № 10-02
від відповідача - Курін О.С. - довір. від 07.10.2008 року № 22652/10-013, Запорожець Н.А. - довір. від 06.08.2008 року № 16070/10-013
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
на постановуЛуганського окружного адміністративного суду
від 09.10.2008 року
у справі№ 2а-4981/08
за позовомВідкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій
Відкрите акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 22.01.2008 року № 00008308013/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 159365 грн. 50 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 року у справі № 2а-4981/08 (суддя Качуріна Л.С.) позовна заява задоволена.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняте по факту встановлених під час перевірки порушень чинного законодавства, а саме, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила.
Фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську здійснена перевірка ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 11.01.2008 року № 16/08-03/00190816.
Під час перевірки встановлені порушення, зокрема, п.2.11, п. 3.1, п. 3.2, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.1.3, п.1.5, п.1.11, п.1.12 ст. 1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.03.1998 року № 59, п. 1, 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, здійснення торгівлі транспортними засобами не власного виробництва за готівкові кошти фізичним особам без застосування реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарно або касового чеку, квитанції до прибуткового, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.
Як свідчать матеріали справи, у вересні 2007 року ВАТ “АКХЗ” здійснило операції з продажу транспортних засобів, які використовувались у власній господарській діяльності та були первинно придбані як основні засоби, фізичним особам.
Оплата вартості транспортних засобів здійснена готівковими коштами в сумі 30500 грн., які оприбутковані в касі ВАТ “АКХЗ” в повній сумі фактичних надходжень в касовій книзі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що водії, які проводили заправку автомобілів, на яких вони були відправлені у відрядження, звітували за використання коштів, наданих їм під звіт на придбання бензину, оригіналами документів, які підтверджують вартість витрат, а саме, фіскальними чеками підприємств, які здійснювали продаж бензину, посвідченнями про відрядження, оформленими в установленому порядку, товарно - транспортними накладними.
Інженером по надзору ОСОБА_1 до авансового звіту від 27.02.2007 року № 85 як документ, що підтверджував фактичні витрати на наймання житлового приміщення, наданий в оригіналі рахунок № 0255 готелю Інституту підготовки кадрів промисловості м. Київ форми 4г, в якому зазначене прізвище проживаючого, термін проживання та загальна сума, одержана за проживання в розмірі 1560 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права, як вважає заявник скарги, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовної заяви, оскільки фінансові санкції застосовані по факту встановлених порушень вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509/-XII (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 4 ст. 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю, які діють згідно із законодавством України, застосовуються вимоги глави 7“Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637.
Згідно п. 7.3 Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств.
Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.
Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Тобто, органи державної податкової служби - суб”єкти владних повноважень, на яких чинним законодавстіом України покладений контроль за рухом готівкових коштів в Україні та надані повноваження щодо застосування до СПД штрафних санкцій у разі порушення вимог цього Положення.
Відповідно до п. 7.50 Положення, контроль за встановленням і дотриманням підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України.
Згідно п. 7.1 Положення періодичність проведення перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” контроль за додержанням особами (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
Таким чином, здійснюючи перевірку, фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 3.1, 3.2 Положення та п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, з наступних підстав.
Як зазначалось раніше, висновок про порушення зазначених норм законодавства зроблений податковим органом у зв'язку з встановленим фактом продажу транспортних засобів не власного виробництва за готівкові кошти фізичним особам, при цьому отримані в результаті такого продажу кошти в сумі 30500 грн. оприбутковані в касі ВАТ “АКХЗ” в повній сумі фактичних надходжень в касовій книзі
Як вважає податковий орган, оскільки ВАТ “Алчевський коксохімічний завод не є виробником проданих транспортних засобів, то в порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вказані розрахункові операції, здійснені у вересні 2007 року на загальну суму 30500 грн. проведені без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Відповідно до п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року № 40/10320 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно п. 4.2. цього Положення, є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.
Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, не заперечується відповідачем, згідно з наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 року № 51 “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” на отримання готівки по вищевказаному продажу транспортних засобів оформлені прибуткові касові ордери № 655 від 17.09.2007р., № 656 від 17.09.2007р., № 658 від 18.09.2007р., № 689 від 20.09.2007р. Готівкові кошти оприбутковані в касі ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” шляхом обліку готівки за кожен день в повний сумі її фактичних надходжень у касовій книзі.
Згідно п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, на виконання вимог ст. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні оприбуткована в касі виручка з продажу транспортних засобів здана в установу банку та зарахована на поточний рахунок товариства за кожен робочий день отримання цієї виручки.
Видаткові касові ордери № 560 від 17.09.2007 року, № 562 від 18.09.2007 року, № 568 від 20.09.2007 року та квитанції Алчевської філії Промінвестбанку про отримання виручки від ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” оформлені в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з податкового повідомлення - рішення, фінансові санкції застосовані до позивача на підставі Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст. 1 цього Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Загальне правило, сформульоване нормою статті 3 вказаного Закону визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Таким чином, обов'язковість використання реєстраторів розрахункових операцій згідно з вищеприведеними статтями Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачена саме у зазначених галузях.
Торгівельна діяльність у розумінні Порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 108 - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних соціальних результатів та одержання прибутку.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як промислове підприємство з наступними видами господарської діяльності за КВЄД: основний вид діяльності: виробництво коксопродуктів (код 23.10.0); не основні види діяльності: виробництво інших основних неорганічних речовин (код 24.13.0), виробництво мінеральних добрив та азотних сполук (код 24.15.0), інші спеціальні будівельні роботи (код 45.25.0), оптова торгівля хімічними продуктами (код 51.55.0), діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом (код 74.20.1).
Як зазначалось раніше, реалізовані у вересні 2007 року транспортні засоби придбані ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” в якості основних засобів, а не з ціллю отримання прибутку від їх продажу.
Згідно п.п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, тому дія Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на операції з продажу основних фондів (як придатних, так і не придатних для подальшого використання), що належать підприємству і використовуються у господарській діяльності (незалежно від груп, до якої вони відносяться), не поширюється, тобто подібного роду продаж транспортних засобів необхідно розглядати як операцію разового (не систематичного) характеру.
Оскільки ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” не займається торгівельною діяльністю, та не відноситься до сфери торгівлі, готівкові кошти, отримані від продажу транспортних засобів, який є разовою (не систематичною) господарською операцією, повинні проводитись через касу підприємства з обов'язковим дотриманням вимог, встановлених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необгрунтованність застосування податковим органом фінансових санкцій в сумі 152500 грн. на підставі п. 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Щодо порушення позивачем вимог п.2.11 Положення, яким встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України, колегія суддів враховує наступне.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно п. 1.1 ст. 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном № 59 від 13.03.1998 року що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат.
Як свідчать матеріали справи, згідно авансових звітів, які вказані в акті перевірки працівники товариства, які отримали готівкові кошти під звіт на відрядження, та з метою придбання для потреб відрядження товарів, звітували до бухгалтерії за витрачені готівкові кошти , звіти про відрядження оформлені наказами по підприємству, згідно яких були видані готівкові кошти на добові, проживання та заправку автотранспорту у дорозі.
Згідно п. 1.6. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон № 59 від 13.03.1998 року підприємство за наявності підтверджених документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором (крім витрат на телефонні переговори) тощо.
Як зазначалось раніше, інженером по надзору ОСОБА_1 до авансового звіту від 27.02.2007 року № 85 як документ, що підтверджував фактичні витрати на наймання житлового приміщення, наданий в оригіналі рахунок № 0255 готелю Інституту підготовки кадрів промисловості м. Київ форми 4г, в якому зазначене прізвище проживаючого, термін проживання та загальна сума, одержана за проживання в розмірі 1560 грн.
З аналізу чинного законодавства України вбачається, що жодним законодавчим актом України не встановлені функції контролю відрядженими робітниками, які знаходяться у трудових відносинах з підприємством, над суб'єктами підприємницької діяльності з якими вони контактують у відрядженні, з підстав отримання чеків, квитанцій при оплаті за отримані послуги.
Що стосується відповідності фіскальних чеків вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, розробленого на виконання Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суд вважає, що цей закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно ст. 17 цього закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (посаді рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач не є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність в зазначеній галузі, застосування до нього фінансових санкцій на підставі норм зазначеного Закону є необґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви, у зв'язку з чим постанова суду скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1ст. 198, ст. 200, п. 1ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 року у справі № 2а-4981/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 року у справі № 2а-4981/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 22.01.2008 року № 00008308013/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 159365 грн. 50 коп. - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.01.2008 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
головуючий І.В.Геращенко