18 листопада 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Довгополова О.М.,
суддів: Богаченка С.І., Любашевського В.П.
при секретарі Каблаку Т.П.
за участю осіб:
від позивача - не прибув;
від відповідача - Андрейко О.О., Москович А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу
Суддя у І-й інст. - Березяк Н.
Господарський суд Львівської області
Справа № 3/40 А
Суддя-доповідач - Довгополов О.М.22-а-8532_08.doc
Реєстр . .08Справа № 22-а-8532/08
Рядок статзвіту № 35
за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області
на постанову господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року у справі № 3/40 А
за позовом Приватного підприємства «Ексім Плюс»
до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області
провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
Постановою господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Ексім Плюс» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача: № 0004932300/0 від 12.09.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 111045,00 грн. в тому числі 95448,00 грн. основного платежу та 15597,00 грн. штрафних санкцій та № 0004932300/2 від 26.01.2008 року; № 000182300/2 від 26.01.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток-штрафні санкції в сумі 9545,70 грн.
Постанову оскаржила ДПІу Мостиському районі Львівської області з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, відмовивши у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, щоз 31.07.2007 року по 13.08.2007 року ДПІ у Мостиському районі було проведено виїзну планову документальну перевірку ПП „Ексім Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.10.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт № 42/23-33864888 від 28.08.2007 року. На підставі зазначеного акту податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004932300/0 від 12.09.2007р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку па прибуток в сумі 111045 грн., в т.ч. 95 448 грн. - основний платіж та 15 597 - штрафні санкції.
За результатами розгляду в адміністративному порядку первинної скарги позивача, податкове повідомлення - рішення залишене без змін. За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Львівській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДШ у Мостиському районі від 12.09.2007р. №0004932300/0 та донарахувала 02,00 грн. основного платежу з податку на прибуток та 9545,7 грн. штрафної (фінансової) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
На виконання рішення ДПА у Львівській області ДПІ у Мостиському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004932300/2 та №000182300/2 від 26.01.2008р.
Податкове повідомлення - рішення № 0004932300/0 від 12.09.2007р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку па прибуток в сумі 111045грн., в т.ч. 95 448 грн. - основний платіж та 15 597 - штрафні санкції, прийняте в порушення п.7.4.1,7.4.3 п.7.4 ст.7 , п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ", що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток за 2006 рік на загальну суму 55954 грн., та в І кварталі 2007 року на суму 39494 грн.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 22.05.97р ЛМ 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Згідно з п.п.7.4.3. п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, положення підпунктів 7.4.1 Закону поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
Відповідач посилається на здійснення позивачем господарських операцій з реалізації кузовів фізичним особам, які не є платниками податку на прибуток підприємств, за ціною нижчою за митну вартість.
Відповідно до положень підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 22.06.2004 р. № 1830-ІУ (пункт 4.3.5 статті 4) визначено, що нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податкові органи мають право визначати податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін. При цьому рішення про нарахування таких зобов'язань приймає суд за поданням керівника (його заступника) податкового органу.
Крім того, колегія суддів бере до уваги й те, що немає закону, який би визначав процедуру донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін.
Згідно пункту 1.20 статті 1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначенасторонами договору.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, Послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуваться звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, визначення звичайної здійснюється із врахуванням таких факторів. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.
Відповідно до п.13 Указу Президента України від 23 .07.98 р.№817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватись органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів.
Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, щоформування звичайної ціни виходячи з митної вартості товару не допускається.
Як зазначалося вище, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори і ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Судом правильно зазначено, що митна вартість не визначається щляхом досягнення домовленості, тому при її декларуванні врахувати будь-які співставні умови, пов'язані з продажем товарів, неможливо.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, щоорганом державної податкової службидля визначення звичайної ціни використано не передбачені закономелементи.
Згідно п. 1.3. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за № 925/11205, з наступними змінами і доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Зазначеним Порядком передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірок необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.
З викладеного вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається з акту перевірки п.3.1.4 «Податок на прибуток» «перевіркою правильності визначення податку з прибутку в результаті порушень, викладених в п.3.1.2, встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 95,5 т. грн. а т.ч. III- й кв. 2006 р. - в сумі - 4,6 т.грн., ІV-й кВ.2006 р. - в сумі 51,4 т.грн., 1-й кв.2007 р. в сумі -39,5 т.грн.».
Судом правильно зазначено, що заниження податку на прибуток за перевіряємий період встановлено за порушення, викладені в п.3.1.2 акту перевірки. Водночас перевіркоюне встановлено порушеньправильності визначення валових витрат.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо заниження підприємством податку на прибуток.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області залишити без задоволення,постанову господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді С.І. Богаченко
В.П. Любашевський