4 листопада 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
доповідача у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Богаченко С.І.
При секретарі судового засідання Романишин О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівській області
на постановугосподарського суду Львівської області від 29 листопада 2007р. у справі № 5/172 А
за позовомДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівській області
до відповідача 1 - Приватного підприємства «Полімер-Захід»
відповідача 2 - Приватного підприємства «Альпрей»
провизнання недійсним господарського зобов'язання, -
Постановою Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2007р. у справі № 5/172 А відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівській області до Приватного підприємства «Полімер-Захід», Приватного підприємства «Альпрей» про визнання недійсним господарського зобов'язання. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у відповідності до ч.1 ст.207 ГК України, однією із підстав визнання господарського зобов'язання судом недійсним є вчинення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Хоча орган державної податкової служби вважає, що відповідачі укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховання від оподаткування прибутків та доходів обґрунтовуючи це тим, що Приватне підприємство «Альпрея» не подавало податкову звітність, проте позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Матеріали справи не вказують на те, що спірне господарське зобов'язання містить зобов'язання сторін щодо сплати податків, а тому несплата податків відповідачем 2 у даному випадку не може тягнути за собою недійсність такого господарського зобов'язання.
Головуючий у 1-й інст. суддя Петрик І.Й. 22-а-4937-08.doc
Господарський суд Львівської області справа № 5/172 А Справа № 22а-4937/08 Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П. реєстр 04.11.2008 р. ряд. ст. зв. № 48
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 29 листопада 2007р. у справі № 5/172 А та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Миколаївському районі вважає, що Приватне підприємство «Альпрей», укладаючи спірний договір діяло з умислом на приховання від оподаткування прибутків та доходів. Доказами цього можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомостей про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації підприємств та інше.
За вказаних обставин справи апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, необхідними умовами для визнання угод недійсними є її укладення з метою, завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність таких умов:
1 - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;
2 - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;
3 - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.
Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Одночасно, законодавець не пов'язує визнання господарських угод недійсними з несплатою сторонами угод податків або інших обов'язкових платежів.
Як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір укласти правочин в супереч інтересам держави або суспільства.
Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Таким чином, на момент укладення договору купівлі продаж ПП «Альпрей» було зареєстрованим належним чином як юридична особа, та наділено всіма повноваженнями щодо здійснення господарської діяльності в тому числі укладення господарських договорів, а тому доводи апеляційної скарги позивача, про необхідність вважати факт визнання недійсним установчих документів та скасування державної реєстрації підставою для визнання угоди недійсною є необґрунтованими татаким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівській області на постанову господарського суду Львівської області від 29 листопада 2007р. у справі № 5/172 А залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П. Любашевський
О.М. Довгополов
С.І. Богаченко