25 листопада 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
доповідача у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Попко Я.С.
при секретарі судового засідання Каблаку Т.П.
за участю представників сторін
від позивача - не прибув;
від відповідача - Мельничук В.А. - представник, довіреність від 16.05.2008 р. № 11260/10-010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
на постановугосподарського суду Львівської області від 17.12.2007 року у справі № 3/313А
за позовомПриватного підприємства «Техно»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
Позивач - Приватне підприємство «Техно» звернувся у господарський суд Львівської області із адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова. У позовній заяві просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0002662320/119267 від 15.08.2006 року та № 0002672320/119268 від 15.08.2006 року.
Постановою господарського суду Львівської області від 17.12.2007 року у справі № 3/313А позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення № 0002662320/119267 від 15.08.2006 року та № 0002672320/119268 від 15.08.2006 року. Постанова суду першої інстанції з посиланням на Закони України «Про податок на додану вартість», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» мотивована тим, що на момент здійснення господарських операцій за результатами яких сформовано суми податкового кредиту ПП «Техно» не могло знати про виключення з державного реєстру своїх контрагентів. Також суд першої інстанції у своїй постанові посилається на те, що на час вирішення спору відповідач не подав доказів внесення запису до
Головуючий у 1-й інст. суддя Березняк Н. 22-а-4940-08.doc
Господарський суд Львівської області справа № 3/312А Справа № 22а-4940/08 Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П. реєстр 25.11.2008 р. ряд. ст. зв. № 39
єдиного державного реєстру про припинення реєстрації ТзОВ «Некс Компані», ПП «Медісон» та ПП «Транс сервіс».
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 17.12.2007 року у справі № 3/313А та постановити нове рішення у справі, яким в задоволенні позову відмовити.
За вказаних обставин справи апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав:
При розгляді справи встановлено, що в період з 22.05.2006 року по 26.05.2006 року ДПІ у Шевченківському районі проводилася виїзна позапланова перевірка ПП «Техно» з питань перевірки правових відносин з ПП «Транс сервіс», ПП «Медісон» та ТзОВ «Некс компані» за період з 01.04.2003 року по 31.12.2004 року. За результатами перевірки складено Довідки № 136/1, 136/2 та 136/3 від 01.06.2006 року на підставі яких винесено податкові повідомлення - рішення № 0002672320/119267 від 15.08.2006 року яким підприємству визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 69383,57 грн. і нараховано 34691, 79 грн. штрафних санкцій та № 0002662320/119268 від 15.08.2006 року яким підприємству визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 81 267,12 грн. та нараховано 40633,56 грн. штрафних санкцій. Визнавши вказані податкові повідомлення - рішення недійсними суд першої виходив із того, що податковий кредит та валові витрати на підставі яких сформовано відповідно податкове зобовязання із податкі на додану вартість та податку на прибуток визначені у встановленому Законами порядку на підставі укладених господарських договорів. А скасування державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів контрагентів позивача не є підставою для фінансової відповідальності позивача у справі. Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції оскільки ним не враховано, що згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 сг.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Для перевірки правильності розрахунків з бюджетом ПП «Техпо», направлено запит на проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Некс Компані» в ДПІ у Печерському районі м. Києва. На даний запит отримано відповідь, згідної якої рішенням Деснянського районного суд м. Києва від 16.03.2004 року у справі № 2-1913/2004 року вирішено визнати недійсними фінансово - господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку ТзОВ «Некс Компані» з моменту їх складання, а саме: накладні, податкові накладні, товаро - транспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи (видаткові та прибуткові ордери), векселі, акти заліків, акти приймання-передачі векселів, виконаних робіт (послуг), та інші документи, які відображають здійснення і господарських операцій вказаним підприємством.
Таким чином ПП «Техно» безпідставно відображено в складі валових витрат вартість товарів (робіт, послуг ) отриманих від ТзОВ «Некс Компані» в розмірі 270 890.40 грн.
Окрім цього, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт реального отримання послуг за укладеним між ПП «Техно» та ТзОВ «Некс Компані» договором № 10/03 від 10.03.2003 року.
Щодо укладеної позивачем угоди з ПП «Медісон» від 05.05.2003 року б/н., то позивачем жодним чином не доведено, а судом першої інстанції не встановлено факту реального отримання товарів за вказаними податковими накладними. Відсутні будь-які докази їх транспортування, складського обліку, подальшого використання в господарській діяльності. Тобто в даному випадку відсутні будь-які докази здійснення позивачем господарських операцій, як підстав формування валових витрат та податкового кредиту.
Щодо валових витрат та податкового кредиту сформованих з вартості маркетингових послуг, то очевидним є той факт, що їх надання теж не підтверджується документами, які б відповідали ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що акт приймання-передачі виконаних робіт не можна вважати первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події та підтверджує право на валові витрати. Адже, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітною періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать, до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо висновку суду першої інстанції про законність формування податкового кредиту, то колегія суддів вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального права враховуючи при цьому, що в силу п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв'язку зпридбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податкучи придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, (п.п.7.4.5 цього Закону).
Як встановлено вище, позивачем жодним чином не доведено факту отримання товарів за податковими накладними. Тобто в даному випадку відсутні будь-які докази здійснення позивачем оподатковуваних ПДВ операцій, які, в силу ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об'єктом оподаткування. Відсутність визначеного законом об'єкта оподаткування свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та хибність висновків суду першої інстанції про законність віднесення відповідних сум до податкового кредиту.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд Львівської області приймаючи оскаржувану у справі постанову від 17.12.2007 року у справі № 3/313А невірно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи та порушив норми матеріального права що призвело до неправильного вирішення справи, які в силу ст.. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 198, 202, 206 КАС України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 17.12.2007 року у справі № 3/313А задовольнити, а постанову суду скасувати;
2. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Техно» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0002662320/119267 від 15.08.2006 року та № 0002672320/119268 від 15.08.2006 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П. Любашевський
О.М. Довгополов
Я.С. Попко