02 квітня 2013 року м. Київ К/9991/4497/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року, -
У лютому 2009 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, отримує пенсію за віком, однак у зв'язку з встановленням 3-ої групи інвалідності за правилами статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) має право державну та додаткову пенсії в розмірі кратному мінімальній пенсії за віком.
Стверджуючи, що розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову відповідача привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просила зобов'язати усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 травня 2009 року, зміненою рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії і зобов'язано відповідача призначити і виплатити позивачу державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 і 54 Закону № 796-ХІІ, з 22 травня 2008 року по 16 червня 2010 року, в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і відмовити у позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3-ої групи, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50,54 Закону № 796-ХІІ.
Змінюючи постанову суду першої інстанції і задовольняючи частково позов, апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.
Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.
Тому, апеляційний суд правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим.
Апеляційний суд правильно виходив також з того, що норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині змін до Закону №796-ХІІ, не підлягають застосуванню до даного спору, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вони визнані неконституційними.
Окрім того, Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини сторін, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом № 796-ХІІ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у 2008-2010 роках відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм.
За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області відхилити, а рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.