"06" березня 2013 р. м. Київ К/9991/7495/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9-го січня» інституту цукрових буряків Української аграрної академії наук на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9-го січня» інституту цукрових буряків Української аграрної академії наук до районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області, третя особа Державне підприємство «Дослідне господарство Саливонківське» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,
У липні 2010 року позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що строк пред'явлення третьою особою до виконання наказів Господарського суду Київської області, виданих 09 березня та 13 грудня 2004 року минув, заяв про поновлення пропущеного процесуального строку не надходило, а тому відповідач неправомірно відкрив виконавче провадження та наклав арешт на майно з метою забезпечення виконання судового рішення.
Просив визнати дії відповідача щодо ухвалення оскаржуваних постанов неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2010 року з виконання наказу Господарського суду Київської області № 345/7-04 від 13 грудня 2004 року, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2010 року з виконання наказу Господарського суду Київської області № 68/12-04 від 09 березня 2004 року, скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 липня 2010 року.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.
У касаційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судових рішень та направлення для розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Із частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам.
Позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції підсудні окружним адміністративним судам, оскільки відповідачем у таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тому суди при визначенні юрисдикції повинні були виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Зокрема, статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу визначено інший порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами господарського судочинства.
Приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено лише можливість оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби, що ж до оскарження рішень, то така можливість відсутня. Тому оскарження рішень державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Позовними вимогами було скасування постанов районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження з виконання наказів, виданих господарським судом Київської області щодо стягнення коштів.
Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся до окружного суду з даними позовними вимогами, а суддя окружного суду помилково відмовив у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження суддя окружного суду не звернув увагу на наведені обставини та не надав їм правової оцінки, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження, тому ухвалу судді окружного суду не можна визнати такою, що відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення та не виправив правову помилку внаслідок чого його ухвала також підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство» імені 9-го січня» інституту цукрових буряків Української аграрної академії наук задовольнити.
Ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко