"12" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/7209/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 червня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року,-
У квітні 2010 року позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Після призначення пенсії продовжував працювати, із заробітної плати сплачував страхові внески. Через два роки страхового стажу звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та просив застосувати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Відповідач відмовив у такому перерахунку пенсії, ще не відповідає вимогам статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і порушує права позивача, а тому посилаючись на ці обставини останній просив про задоволення позову.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу належить перерахувати пенсію у відповідності зі статтями 40, 42 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).
За змістом частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Слова "за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року" означають, що враховується вся заробітна плата, у тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону № 1058-IV: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + КзN); К -кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.
Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками є (Ск : К).
Зі змісту частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону № 1058-IV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, а тому відповідач з урахуванням вимог закону обґрунтовано відмовив позивачу у такому перерахунку.
Ураховуючи наведене, правових підстав для задоволення позову у судів першої та апеляційної інстанцій не було.
За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 червня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року скасувати, ухвалити постанову, якою у позові ОСОБА_4 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.