12 лютого 2013 року м. Київ К/9991/11270/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року,-
У січні 2008 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що виплати, передбачені статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ), здійснювались не в повному розмірі.
Посилаючись на ці обставини позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до зазначених вимог Закону № 796-ХІІ.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року позов задоволено, зобов'язано відповідача здійснити позивачеві перерахунок доплати до пенсії згідно із статтею 39 Закону № 796-ХІІ за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статі 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ, як непрацюючий пенсіонер.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 м. Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату.
Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік, в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України».
Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що з 9 липня 2007 року відповідач зобов'язаний був нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Суди встановили, що на виконання статті 39 Закону № 796-ХІІ позивачу відповідач щомісяця виплачував передбачені цією статтею виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суди з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру зазначеної виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав.
За таких обставин правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача з виплати доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836.
При цьому стаття 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.
Висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.