"11" березня 2013 р. м. Київ К-11687/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010
у справі № 2а-7539/08/1370
за позовом Релігійної громади свідків Єгови м.Червонограда
до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області
про визнання недійсним та скасування рішення, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.07.2008 №0003831501/0 в повному обсязі з моменту прийняття. Визнано недійсною другу податкову вимогу від 29.09.2008 №2/178 в повному обсязі з моменту її прийняття. Стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
03.07.2008 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності позивача за 2008 рік, за результатами якої складено акт №114/15-016/20847307.
За висновками акта перевірки розмір податкового зобов'язання із орендної плати, визначеного позивачем у податковій декларації є меншим, ніж визначено контролюючим органом за результатами камеральної перевірки, так як при заповненні податкової декларації платником податку неправильно здійснено розрахунок орендної плати (% орендної плати становить 1,5, що протирічить чинному законодавству) земельної ділянки розташованої по вул.Бічна Промислова у м.Червонограді, площею 1500 кв.м., що призвело до заниження податкового зобов'язання за п'ять місяців 2008 року на суму 412,60 грн., чим порушено вимоги ст. 14 Закону України «Про плату за землю».
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2008 №0003831501/0, яким визначено суму податкове зобов'язання в розмірі 412,6 грн. та штрафні санкції в розмірі 41,26 грн.
Крім цього відповідач повідомленням від 18.09.2008 повідомив позивача, що згідно з аб.2 пп.16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 18.09.2008 в результаті розподілу сплаченої суми становить орендна плата за землю з юридичних осіб - 369,15 грн., пеня 1,83 грн.
29.09.2008 відповідачем прийнято другу податкову вимогу №2/178, в якій визначено суму податкового боргу за узгодженим зобов'язанням в розмірі 370,98 грн., з яких 327,89 грн. - основний платіж, 41,26 грн. - штрафні(фінансові) санкції та 1,83 грн. - пеня.
17.10.2008 відповідачем надіслало чергове повідомлення згідно якого сума податкового боргу, що залишилась несплаченою в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем - орендна плата за землю з юридичних осіб становить 369,48 грн. та пеня 3,89 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2005 між позивачем (Орендарем) та Червоноградською міською радою (Орендодавцем) укладено договір оренди земельної ділянки терміном на п'ять років, протягом якого орендна плата вноситься Орендарем у грошовому вигляді в розмірі 1,5 відсотків нормативної грошової оцінки землі, про що зазначено в п.9 розділу «Орендна плата» договору. Договір зареєстрований 24.10.2005 в Червоноградському міському відділі Львівської регіональної філії центру державного земельного кадастру за №040544700132. Підпунктом 4 пунктом 13 розділу «Орендна плата» передбачено, що орендна плата переглядається у випадках, передбачених законом. 15.02.2006 між Орендодавцем та Орендарем укладено Додаток до договору оренди, згідно якого внесені зміни у п.9 щодо розміру орендної плати.
11.10.2005 на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки Червоноградським міським управлінням земельних ресурсів проведено розрахунок орендної плати згідно якого орендна плата становить 930,15 грн., сума щомісячних платежів - 77,51 грн., з 01.01.2006 сума орендної плати становить 963,00 грн., щомісячно - 80,25 грн. З 2008 року - згідно витягу з технічної документації Управління від 23.01.2008 проведено нормативну грошову оцінку землі, яка становить 66015,00 грн., а тому у відомостях із договору оренди землі на 2008 рік вказаний розмір орендної плати 990,22 коп., що становить 82,52 грн. на місяць. 29.01.2008 позивачем подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, в якій орендна плата визначена в розмірі 990,22 грн., щомісячно - 82,52 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 18.12.2007 №107 внесено зміни в до ч.4 ст.21 Закону України «Про оренду землі», згідно яких річна орендна плата становить трикратний розмір земельного податку встановленого Законом України «Про плату за землю». Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 дані зміни визнано неконституційними. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309 ч.4 ст.21 Закону України «Про оренду землі» викладено у редакції, яка існувала до 22.05.2008.
Згідно із ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що виходячи з положень ст.15 Закону України «Про оренду землі», ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для визначення розміру орендної плати, що підлягає до сплати позивачем є договір оренди земельної ділянки. Відповідно, якщо після укладення договору оренди землі Законами України буде встановлено інші умови ніж ті, що передбачені договором, до внесення відповідних змін до договору діють саме умови договору оренди. Зміна розміру орендної плати та її нарахування у новому розмірі Орендарю здійснюється не з часу набрання чинності змін до Закону України «Про оренду землі», яким встановлено розміри орендної плати, а з часу внесення змін до договору. Змінити орендну плату на власний розсуд Орендодавець не може, оскільки її розмір - одна з істотних умов договору оренди. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не зобов'язаний сплачувати орендну плату у новому розмірі до того часу, поки не буде досягнута згода між сторонами договору та укладений договір про внесення змін до діючого договору оренди землі, або прийняте відповідне рішення суду.
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно ст. 17 цього Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення стало те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (набули чинності з 01.01.2008 року), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» такого ж змісту повторно були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 і набули чинності 04.06.2008.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що з 01.01.2008 мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»), є сферою регулювання податкового законодавства.
Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося у зв'язку зі зміною ставки податку, відповідно до норми закону, яка є імперативною, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди землі за ініціативою сторін.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук