25 березня 2013 року м. Київ К-29449/10-С
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010
у справі №2а-3673/10/0570
за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс»
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних (фінансових) санкції, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 03.02.2010 №0003911500/1633, яким застосовані фінансові санкції в сумі 1152,13 грн. та №0003901500/0/1634 яким застосовані фінансові санкції у сумі 2307,05 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року, 2009 рік, за результатами якої складено акт №742 від 02.02.2010.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року у сумі 11589,93 грн., яке виникло згідно податкового розрахунку №70642 від 09.11.2009 з граничним терміном сплати 19.08.2009, фактично сплачене 20.09.2009, тобто з затримкою 1 день, податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 рік у сумі 11600,00 грн., яке виникло згідно податкового розрахунку №70642 від 09.11.2009 з граничним терміном сплати 19.11.2009, фактично сплачено 30.12.2009, тобто з затримкою на 41 день.
На підставі акта перевірки, відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року подано до податкового органу 09.11.2009 вх. №70642 від 09.11.2006, сума збору,що підлягає сплаті складає 11600 грн. Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 рік був поданий до податкового органу 03.02.2010 вх.№9002896000, сума збору, що підлягає сплаті до бюджету 10657,01 грн. Платіжним дорученням №4424 від 20.08.2009 позивач сплатив 11589,93 грн. з призначенням платежу - перерахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за другий квартал 2009 року , а платіжним дорученням №5927 від 30.12.2009 сплачено 11600 грн. із призначенням платежу - перерахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009 року, строк оплати 31.12.2009. Граничний термін сплати збору за 2009 рік у сумі 10657,01 грн. - 19.02.2010 року, у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення прийняті на підставі обставин, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.
Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених су справі рішень судів попередніх інстанцій.
Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька відхилити, а постанову з Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук