01 квітня 2013 року м. Київ К-54193/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2007
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009
у справі № А38/367-07
за позовом Прокуратури Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Трейд»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпостач»
про визнання недійсними господарських зобов'язань за договором, -
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2007 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором комісії від 24.02.2004 № 10/15-11 та стягнення з відповідачів в доход держави всього отриманого по спірному договору в порядку ст. 208 Господарського кодексу України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2007 змінено в мотивувальній частині.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інтерпостач» (Комітент) укладено договір комісії від 24.02.2004 № 10/15-11 з ТОВ «Віста Трейд» (Комісіонер), відповідно до якого останній зобов'язаний укласти від імені Комітента зовнішньоекономічний контракт, прийняти товар на відповідальне зберігання, здійснити митне оформлення та відвантажити товар у відповідності до специфікації до договору.
Згідно із актом прийому-передачі товару від 24.02.2004, Комітент передав ТОВ «Віста Трейд» системи знезараження води типу АПОВ-С у кількості 760 штук на загальну суму 15 227 360 грн. та АПОВ-П у кількості 1 423штуки на загальну суму 11 039 634 грн.
Матеріали справи свідчать, що договір комісії від 24.02.2004 сторонами виконаний.
У лютому 2004 року ТОВ «Інтерпостач» експортовано товар на загальну суму 11 039 634 грн., в результаті чого ТОВ «Інтерпостач» заявлено до відшкодування за лютий 2004 року з державного бюджету податок на додану вартість у розмірі 5 243 240 грн.
Також, судами встановлено, що в межах кримінальної справи, порушеної Прокурором міста Кривий Ріг за ознаками фіктивної діяльності ТОВ « Віста Трейд», була призначена товарознавча експертиза вилучених у товариства систем знезараження води типу АПОВ-С та АПОВ-П, згідно із висновками якої задекларований у вантажно-митній декларації № 11301/4/000017 від 28.02.2004 товар не є системами знезараження води типу АПОВ-С та АПОВ.
Вказане підтверджується і вироками Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу: від 03.11.2004, яким визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України директора ТОВ «Віста-Трейд» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та від 08.06.2005, яким визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Зазначені вироки набрали законної сили.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається у позові, а надані документи не свідчать про наявність протиправного умислу у позивачів на ухилення від сплати податків при укладенні спірної угоди.
Змінюючи мотивувальну частину постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 4 зазначеної статті визначено, що вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Засновника та директора ТОВ «Віста Трейд» ОСОБА_2 засуджено за шахрайство та службове підроблення. З урахуванням встановлених зазначеними вище вироками фактичних обставин та з матеріалів справи у їх сукупності вбачається, що спірні господарські зобов'язання укладено з метою, суперечної інтересам держави та суспільства та спрямованою на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами держави через оформлення експорту підробленого у шахрайський спосіб товару із значним завищенням його ціни.
Так, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що спірні зобов'язання за договором комісії від 24.02.2004 № 10/15-11, як і сам договір комісії за своєю суттю є нікчемними правочинами.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.
Разом з тим, позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на положення ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.
В абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що органи державної податкової служби можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції можуть бути застосовані лише судом.
Вказане відповідає вимогам ст. 41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановленими законом.
У той же час, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції, можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, визначених ст. 250 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення об'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, у зв'язку із тим, що прокурор звернувся до суду з пропуском строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме з цих підстав позов не підлягає задоволенню.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль