"08" квітня 2013 р. м. Київ К-37222/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
при секретарі - Струсевич Д.С.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Малишева Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009
у справі №6/232
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009, відмовлено у задоволенні позову (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.10.2007 №0000942210/3 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 3252713,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2416308,80 грн.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2004 по 30.09.2006, складено акт від 15.03.2007 №63/22-1/30469671, в якому встановлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:
- вимоги п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону, внаслідок чого завищено прибуток від операцій з цінними паперами (векселями) та віднесено до складу валових доходів в рядок 01.4 Декларації про прибуток підприємства, у зв'язку з тим, що обсяг придбаних та проданих (відчужених) векселів відображено не в повному обсязі в окремому податковому обліку від операцій з цінними паперами, та в Додатку КЗ до декларації (п.п.3.1.1.1 акту перевірки) за 2004 рік на суму 60000,00 грн., за 1 півріччя 2006 року на суму 7500,00 грн., за 3 квартали 2006 року на суму 1322000,00 грн.;
- вимоги п.п.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону - підприємством до складу валового доходу у 2006 році віднесено кошти, сплачені боржниками в погашення заборгованості у фактора за договорами факторингу на загальну суму 13359355,00 грн.;
- вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону - відображення у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суму 1279734,00 грн., не підтверджену відповідними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Крім того, встановлені порушення п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - включення до складу валових витрат сум коштів, сплачених клієнтам за відступлення права грошової вимоги до третіх осіб (боржників) на загальну суму 26 473 076,00 грн.
На підставі акта перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.03.2007 №0000942210/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 252 713,00 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 2 576 275,30 грн., всього на суму 5 828 988,30 грн.
За результатами оскарження в апеляційному порядку вказаного повідомлення-рішення, податковим органом винесене спірне податкове повідомлення-рішення №0000942210/3 від 22.10.2007, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 5 669 021,80 грн., з яких податок на прибуток в сумі 3 252 713,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2 416 308,80 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі укладених договорів факторингу, ТОВ «Інтерос» (фактор) передавало грошові кошти в розпорядження клієнтів, клієнти відступали факторові своє право грошової вимоги до третіх осіб (боржників) і ТОВ «Інтерос» отримувало факторингову винагороду. В податковому обліку ТОВ «Інтерос» включало до складу валового доходу суми коштів, отриманих від боржників та факторингову винагороду, отриману від клієнтів, а до складу валових витрат - суми коштів, сплачених клієнтам за відступлення права грошової вимоги до третіх осіб (боржників).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що грошові вимоги, які є предметом договорів факторингу не є товарами (роботами, послугами), тому витрати, пов'язані з їх придбанням не відносяться до складу валових витрат. Отже, суди дійшли висновку, що віднесення ТОВ «Інтерос» до складу валових витрат пов'язаних з придбанням грошових вимог, є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.
Відповідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Враховуючи, що перерахування коштів клієнту є умовою виконання договору факторингу, таке перерахування повинно включатися до складу валових витрат фактора.
Безпосередньо факторингова винагорода в залежності від способу її визначення та сплати, також, включається до валового доходу.
В акті перевірки зазначено, що позивач у 3-му та 4-му кварталі 2005 року в податковому обліку відображав лише доходи від операцій у вигляді факторингової винагороди та суму перевищення надходжень від боржника над сумою, сплаченою клієнту.
На сторінці 24 Акту перевірки вказано, що позивач в 3-му та 4-му кварталі 2005 року в податковому обліку не відображав суми коштів, сплачених клієнтам за відступлення права грошової вимоги до третіх осіб (боржників).
Однак, матеріали справи свідчать, що 17.01.2007 позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі міста Києва Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2005 рік. Серед виправлених помилок за цим Уточнюючим розрахунком були й помилки щодо відображення у валовому доході за 2005 рік коштів, сплачених боржниками в погашення заборгованості, і відображення у валових витратах за 2005 рік коштів, сплачених клієнтам за відступлення права грошової вимоги до третіх осіб (боржників).
Зазначений Уточнюючий розрахунок був поданий по інспекції до початку перевірки, яка розпочалася 24.01.2007, а тому дані цього розрахунку є обов'язковими до врахування при перевірці питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства.
Наведені обставини не були враховані під час перевірки, а також, при розгляді справи в судах попередніх інстанцій.
Також, в акті перевірки зазначається, що сума коштів, отримана від боржників за договорами факторингу, яку позивач не мав права включати до валового доходу, склала в 2-му кв. 2006 року - 516 872,00 грн., а в 3-му кв. 2006 року - 12 842 483,00 грн.
Однак, згідно первинних документів позивача за вказані періоди, а саме, згідно банківських виписок, сума коштів, яку ТОВ „Інтерос" отримало за договорами факторингу як оплату від боржників, склала у 2-му кв. 2006 р. - 1 280 400,00 грн., що на 763 528,00 грн. більше ніж дані акта перевірки, а у 3-му кв. 2006 р. - 13445000,00 грн., що на 602517,00 грн. більше ніж по акту перевірки.
Крім того, слід зазначити, що в порушення п. 1.7 та пп. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в акті перевірки відсутнє зазначення конкретних операцій, витрати по яким включені до валових витрат, дата їх здійснення, також, не відображено документальне підтвердження наявності цих витрат.
За наведених обставин, судам попередніх інстанцій слід врахувати наведені вище обставини та встановити факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2005 рік, а також, дослідити усі первинні документи.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос" задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль