01 квітня 2013 року м. Київ К-25636/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Ліга-прім»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009
у справі № 6/181
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Ліга-прім»
до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України в Ченівецькій області
про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій,-
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 задоволено позов про визнання нечинним та скасування рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України в Ченівецькій області від 31.05.2008 № 240096 про застосування до ТОВ фірма «Ліга-прім» фінансових санкцій у розмірі 1 700 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 скасовано постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки № 240083-0042/32-121 від 27.05.2008, відповідачем 31.05.2008 було прийнято рішення №240096 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн., відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Приймаючи рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, відповідач виходив з того, що позивач винний у вчиненні правопорушення у вигляді незаконного зберігання та реалізації напоїв з підробленими марками акцизного збору.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ТОВ «ПЕТРУС-АЛКО» 01.01.2008 було укладено договір поставки лікеро-горілчаної продукції вітчизняного та імпортного виробництва, за умовами якого позивач придбав горілку марки «Пшенична» виробництва ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод» у кількості 24 000 пляшок по 0,5 л загальною вартістю 134 400,00 грн. Разом із товаром позивач від постачальника отримав копію ліцензії серії АВ № 730071 від 27.12.2007 на право здійснення оптової торгівлі горілчаними виробами та сертифікат відповідності на горілку «Пшенична» серії ДЗ № 511474 та посвідчення якості № 959 від 18.05.2008.
Суд першої інстанції дійшов висновок, що оскільки позивачем вжито усіх залежних від нього заходів для того, аби не допустити порушень законодавчо встановлених правил здійснення господарської діяльності, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, він не повинен нести відповідальності у вигляді сплати фінансових санкцій за відсутності вини.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 4 Господарського кодексу України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 16 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підрозділи державної податкової служби здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під їх транспортування, зберігання і реалізації, а ч. 7 ст. 11-1 цього ж Закону передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вважаються позаплановими.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Аналізуючи зазначені норми, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що у даних правовідносинах відповідач не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, не здійснює безпосередньо організаційно-господарські повноваження щодо позивача, тому на спірні правовідносини не поширюються положення Господарського кодексу України, у зв'язку із чим, зроблені судом першої інстанції висновки є помилковими.
При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору покладено на виробників, імпортерів, продавців цих товарів та їх посадових осіб у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до абзацу 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1 700 грн.
Матеріалами справи підтверджено факт зберігання у торгівельних точках позивача, а отже, і реалізації отриманої від ТОВ «ПЕТРУС-АЛКО» горілки марки «Пшенична» виробництва ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод», а саме, алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб та працівників ТОВ фірма «Ліга-прім», у зв'язку із відсутністю в їх діях ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 218 Кримінального кодексу України, не є підставою для звільнення товариства від відповідальності, передбаченої абз. ст. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення від 31.05.2008 № 240096 про застосування до ТОВ фірма «Ліга-прім» фінансових санкцій у розмірі 1 700 грн.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Ліга-прім» - відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль