"01" квітня 2013 р. м. Київ К-55653/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
при секретарі - Струсевич Д.С.,
за участю представників:
позивача - Фрейдун О.М.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на постанову Господарського суду Миколаївської областi від 22.04.2008
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009
у справі № 6/705/07
за позовом Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"
до Спеціалізованої державної податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Миколаївської областi від 22.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009, задоволено позов (з урахуванням уточнення позовних вимог): скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007 №00007137/1 повністю; скасувано податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007 №00004537/1 в частині 1645114,00 грн. основного боргу і 1637068,00 грн. штрафних санкцій; судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 6845,55 грн. стягнуто з Державного бюджету України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2006, складено акт від 18.05.2007 №371/37/31159920, на підставі якого, після узгодження в апеляційному порядку, 31.07.2007 було прийнято рішення №00004537/1, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1694201,00 грн. і штрафні санкції в сумі 1661612,00 грн., та рішення № 00007137/1, яким підприємству додатково визначено штрафні санкції у сумі 32589,00 грн.
Податкове зобов'язання в сумі 1694201,00 грн. визначено у зв'язку з тим, що підприємство, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР, не врахувало в прирості-убутку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), чим занизило валовий дохід на 229372,00 грн. (податок на прибуток у сумі 57343,00 грн.), та в порушення п.5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", зависило валові витрати у розмірі 6547436,00 грн. (податок на прибуток у сумі 1636859грн.), які не підтверджені документально (в т.ч. по ТОВ „Пронта-Сервіс" у розмірі 1250000 грн.).
Штрафні санкції в сумі 1661612,00 грн. та 32589,00 грн. (всього 1694201,00 грн. - 100%), застосовані за порушення підприємством п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 - у сумі 847100,50 грн., та за порушення п.17.1.6 ст.17 Закону №2181 - у сумі 847100,50 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.
Актом перевірки встановлено, що підприємством занижено скоригований валовий дохід по приросту-убутку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за 2006 рік в сумі 229372,00 грн.
Висновком судово-економічної експертизи №19-21 від 05.03.2008 встановлено, що висновки акта СДПІ по виконаному розрахунку приросту (убутку) та збільшення валового доходу за рахунок транспортно-заготівельних витрат без наявності ТМЦ в сумі 221736,00 грн. документально необґрунтовані.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про порушення п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження валового доходу по приросту-убутку ТМЦ за 2006 рік в сумі 221736,00 грн. спростовуються розшифровками по залишках на бух.рахунку 20 за 2006 рік та висновком судової експертизи, здійсненому на підставі первинних документів підприємства.
Крім того, актом перевірки встановлено, що підприємством завищено скориговані валові витрати за 2005 рік на 2326302,00 грн. (581576,00 грн. податку на прибуток) та за 2006 рік на 4032418,00 грн. (1008104,00 грн. податку на прибуток).
До складу валових витрат, у відповідності з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Висновком судової експертизи №19-21 підтверджується правомірність включення до складу валових витрат, на підставі п.5.2.1 Закону №334/94-ВР, витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у сумі 6097129,00 грн., з яких 5000000,00 грн. витрати з оплати аерофотознімальних робіт та 1097129,00 грн. інші витрати (відповідно 1250000,00 грн. та 274282,00 грн. податку на прибуток), які не були враховані при проведенні перевірки.
В підтвердження понесених витрат, в матеріалах справи наявні договір №24/07 від 16.07.2004, акт виконаних робіт, банківська виписка від 16.07.2004, листи ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України" від 16.07.2004 та від 15.06.2004, акт КРУ в Миколаївській області № 14-24/114 від 30.05.2005 та висновок науково-технічної експертизи Харківського національного автомобільно-дорожнього університету від 29.03.2007, які документально обґрунтовують вищезазначені витрати.
Також, висновком судової експертизи підтверджується правомірність включення до складу валових витрат: сум коштів або вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) організаціям роботодавців у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2% ФОП платника податку у розрахунку за звітний рік у сумі 53634,00 грн. (13408,50 грн. податку на прибуток); сум коштів або вартості товарів (робіт, послуг), добровільно перерахованих до неприбуткових організацій у розмірі, що не перевищує 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку у сумі 17965,00 грн. (4491,00 грн. податку на прибуток); витрат, пов'язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем позивача фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, у сумі 113483,00 грн. (28371,00 грн. податку на прибуток); витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, у сумі 16088,00 грн. (4022,00 грн. податку на прибуток); обов'язкових виплат, а також, компенсації вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внесків на обов'язкове страхування життя та здоров'я працівників (страхові внески) у сумі 60421,00 грн. (15105,00 грн. податку на прибуток), які не були враховані при проведенні перевірки.
Доводи податкового органу щодо неврахування експертом даних по філіям спростовується даними таблиці, доданої до висновку судової експертизи. Крім того, з додатку №1 «Накопичувальної відомості» до висновку судової експертизи вбачається, що експертом досліджено формування валових витрат та валових доходів всього підприємства разом з його філіями.
Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат підприємства 6358720,00 грн. (1585680,00 грн. податку на прибуток), а тому дії відповідача по винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є незаконними.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль