"01" квітня 2013 р. м. Київ К-51696/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
при секретарі - Струсевич Д.С.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Звичайна Г.М.,
прокурора - Клюге Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Заступника прокурора Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009
у справі № 2а-10963/08
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000020845 від 25.09.2008.
В касаційних скаргах відповідач та прокурор просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідача позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явилися прокурор та представник відповідача. Представник позивача в засідання суду не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта невиїзної документальної перевірки податкових декларацій позивача з ПДВ за березень-липень 2008 року №1938/45-013/02470187/58 від 16.09.2008, з посиланням на порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000020845/0 від 25.09.2008 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 4793597,70 грн., з яких 2578338,00 грн. - за основним платежем та 2215259,70 грн. штрафні санкції.
З акта перевірки вбачається, що порушення позивачем податкового законодавства полягає в тому, що за перевіряємий період ним не проведено оподаткування ПДВ за відповідною датою виникнення обсягів операції постачання та не проведено сплату до бюджету ПДВ на загальну суму 2578338,00 грн., оскільки згідно даних податкових декларацій з ПДВ по Додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" вісім контрагентів відобразили індивідуальний податковий номер постачальника 024701820398 і суми ПДВ у складі податкового кредиту загалом 2578338,00 грн., проте всі суми ПДВ, зазначені у складі податкового кредиту контрагентів, відсутні у розділі 1 Додатків 5 "Податкові зобов'язання" до податкових декларацій позивача з ПДВ за відповідні місяці.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до вимог пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 7.2.6 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту є товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
В матеріалах справи відсутні, видані позивачем і не враховані у складі його податкових зобов'язань, податкові накладні або докази їх існування, інші подібні документи, визначені в пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, або скарги контрагентів на відмову з боку позивача видати податкову накладну.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності декларування особами (ТОВ "ТО Промислові технології", ТОВ "НВП Славута", ТОВ "УПК Горизонт", ТОВ "БФ Вертикаль", ТОВ "БКФ Альтаір", ТОВ "БРФ Тиса", ТОВ "ІТО Альфа", ТОВ "ТБФ Терра") придбання товарів (робіт, послуг) у позивача, які надають їм право на податковий кредит.
Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач представив відповідачу всі можливі докази протилежного, а саме: реєстри всіх виданих податкових накладних за період і самі податкові накладні, серед яких ці особи відсутні. Чинне податкове законодавство не передбачає обов'язку платників податків доводити відсутність у них об'єктів оподаткування в інший спосіб, крім надання документів податкового обліку. Інших документів відповідач взагалі не витребував.
Крім того, в матеріалах справи наявні довідки всіх банківських установ, де відповідно до акта перевірки позивач має відкриті поточні рахунки, в яких відсутній рух коштів по рахунках позивача з особами, визначеними в акті перевірки.
За наведених обставин, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги копії податкових декларацій платників, наданих ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, як доказ господарських відносин позивача з цими особами та виникнення у позивача відповідних податкових зобов'язань.
Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.
Враховуючи наведене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль