01 квітня 2013 року м. Київ К-44972/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми
на постанову Господарського суду Сумської області від 17.03.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009
по справі № АС12/315-08/5021
за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Господарського суду Сумської області від 17.03.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми:
№ 0001332305/0/76926 від 14 листопада 2007 року;
№ 0001332305/3/76926 від 14 травня 2008року.;
№ 0004451503/0/66031 від 08 вересня 2008 року;
№ 0000752305/0/77401 від 15 жовтня 2008 року;
№ 0006821503/0/84012 від 05 листопада 2008 року;
№ 0000521503/0/4153 від 23 січня 2009 року;
№ 0001111503/0/9676 від 17 лютого 2009 року;
№ 0001871503/0/14764 від 11 березня 2009 року;
№ 0001861503/0/14763 від 11 березня 2009 року;
№ 0001851503/0/14762 від 11 березня 2009 року.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 17.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до плану-графіку на 1 квартал 2007 року, податковим органом здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.06.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт від 02.11.2007 №7029/235/33525906/106.
Відповідач встановив при перевірці, що позивач не зареєстрований як платник ПДВ і вказаний факт, на думку відповідача, є порушенням діючого законодавства, оскільки в період з 14.06.2005 по 30.09.2006 позивач укладав договори оренди та купівлі-продажу комунального майна, з яких визначалися суми ПДВ з оренди та продажу, й відповідні суми ПДВ перераховувались орендарями та власниками об'єктів нерухомості до Державного бюджету України.
Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого прийняв рішення про донарахування позивачу ПДВ в сумі 2350168,0 грн.
На підставі акта перевірки, 14.11.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001332305/0/76926 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ 1333861,50 грн.
За результатом адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 № 0001332305/3/76026 про визначенням суми зобов'язання з ПДВ у розмірі 1333861,50 грн., в т.ч. 889241,00 грн. основного боргу та 4446220,50 грн. фінансових санкцій.
Також, в період судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, відповідач прийняв ряд податкових повідомлень-рішень: №0004451503/0/66031 від 08.09.2008; №0000752305/0/77401 від 15.10.2008; № 0006821503/0/84012 від 05.11.2008; № 0000521503/0/4153 від 23.01.2009; №0001111503/0/9676 від 17.02.2009; № 0001871503/0/14764 від 11.03.2009; № 0001861503/0/14763 від 11.03.2009; № 0001851503/0/14762 від 11.03.2009, згідно яких застосовано штрафні санкції за несвоєчасну оплату донарахованої суми ПДВ в розмірі 889241 грн.
Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Як було вірно встановлено судами, позивач згідно з наданими йому повноваженнями здійснював управління комунальним майном, в т. ч. укладаючи договори купівлі-продажу, оренди при відсутності мети здійснення господарської діяльності.
Матеріали справи свідчать, що майно, яке передавалося в оренду та було відчужено згідно договорів купівлі-продажу, було власністю громади м. Суми та перебувало на балансі інших комунальних підприємств м. Суми. Витрати по утриманню зазначеного майна позивач не здійснював. Позивач повністю фінансується з міського бюджету. Для його фінансування відкриті лише два рахунки для фінансування заробітної плати та видатків на утримання установи № 35414001002186, № 35412003002186. В жодному випадку на вказані рахунки, не надходили кошти від продажу або оренди комунального майна, а відтак позивач не отримав доходу.
Договорами оренди комунального майна та договорами купівлі-продажу комунального майна, які були укладені між Управлінням та орендодавцями, передбачено, що кошти за орендоване майно перераховувались орендодавцями на розрахунковий рахунок місцевого бюджету, а не на рахунок Управління.
Таким чином, оскільки Управління майна комунальної власності Сумської міської ради створене Сумською міською радою (їй підзвітне і підконтрольне, та підпорядковане міському голові), відчужувало та передавало у оренду майно, яке не є об'єктом його власності, на підставі відповідних рішень міської ради, виконуючи делеговані повноваження, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми відхилити, а постанову Господарського суду Сумської області від 17.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль