"09" квітня 2013 р. м. Київ К-12153/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі за позовом скаргу ОСОБА_2 до Міністра оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України про зобов'язання вчинити певні дії.
Після уточнення позовних вимог в ході розгляду справи в суду першої інстанції позивач просив суд зобов'язати Міністра оборони України поновити його у Збройних силах України на посаді не нижче заступника начальника наукового центру Повітряних Сил Харківського університету Повітряних Сил, або на рівній посаді Харківського університету Повітряних Сил; зобов'язати Міністра оборони України виплатити різницю грошового забезпечення за новою посадою та посадою старшого наукового співробітника з 14 листопада 2005 року по 31 березня 2008 року; зобов'язати Міністра оборони України виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2008 року до часу поновлення на військовій службі, а також зарахувати час вимушеного прогулу в загальний строк вислуги років.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу.
07 лютого 2006 року позивача переведено на нижчу посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу управління проблем розвитку зенітно-ракетного озброєння науково-дослідного управління проблем розвитку та експлуатації авіаційного, зенітно-ракетного та радіотехнічного озброєння Головного науково-дослідного управління розвитку, бойового застосування і забезпечення бойових дій Повітряних Сил Об'єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил України у зв'язку з дійсним скороченням посади, яку до того часу він займав.
Позивач приймав участь у 2-х конкурсах на заміщення 3-х вакантних посад науково - педагогічних працівників університету, які не виграв, але дії конкурсної комісії не оскаржував.
Наказом Міністра оборони України від 25 лютого 2008 року №134 полковник ОСОБА_2 звільнений у запас за п. 63, підпункту «г»( у зв'язку із скороченням штатів), з правом носіння військової форми одягу, на підставі подання начальника Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба від 01 лютого 2008 року.
Наказом начальника Харківського Університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба від 07 березня 2008 року №49 полковник ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Дзержинського РВК м. Харкова.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Так, відповідно до частини першої - третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (редакції, на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В пункті 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2 міститься роз'яснення про те, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій було встановлено, що про порушення своїх прав при здійсненні організаційних заходів щодо скорочення займаних посад позивач дізнався своєчасно. Зокрема, щодо призначення на нижчу посаду у лютому 2006 року. Проте, позов про поновлення на посаді не нижче начальника науково-дослідного відділу був поданий ним лише 04 липня 2007 року, а з позовними вимогами про поновлення на посаді п ОСОБА_2 звернувся до суду лише 14 жовтня 2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову із зазначених підстав, а позивачем, в свою чергу, не було надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові з підстав пропуску строку звернення до суду.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі за позовом скаргу ОСОБА_2 до Міністра оборони України про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній