09 квітня 2013 року м. Київ К-3480/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Сперкач Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на свою користь 83285,14 грн заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 11 лютого 2005 року по 09 жовтня 2006 року, 32233,95 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати та 6192, 58 грн як відшкодування річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 121711,67 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 121 711,67 грн, в тому числі 83 285, 14 грн - заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу; 32 233,95 грн - компенсація втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати; 6 192,58 грн - сума річних, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Президента України від 03 червня 1998 року ОСОБА_2 призначений на посаду голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, а розпорядженням від 09 листопада 2004 року - звільнений із займаної посади.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2009 року, скасовано розпорядження про звільнення ОСОБА_2 та поновлено його на посаді голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області.
У зв'язку з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2005 року розпорядженням Президента України від 09 жовтня 2006 року №334/2006-рп поновлено ОСОБА_2 на посаді голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 24 липня 2006 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 09 листопада 2004 року, по день винесення судового рішення про поновлення на посаді, тобто по 10 лютого 2005 року, у розмірі 6292,44 грн.
На думку позивача, відповідач повинен йому сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2005 року по 09 жовтня 2006 року, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та відшкодувати річні за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Колегія Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів погоджується частково.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.
Так, згідно вказаної статті у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Оскільки винесене на виконання судового рішення від 10 лютого 2005 року розпорядження про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області лише 09 жовтня 2006 року, то суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
При цьому, визначаючи розмір такого середнього заробітку, суд правильно виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, та обґрунтовано взяв до уваги довідки Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про заробітну плату позивача та про коефіцієнт підвищення заробітної плати голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області за період з листопада 2004 року по жовтень 2006 року, а також довідку агрофірми радгоспу «Білозерський», на якій протягом серпня-жовтня 2006 року працював позивач.
Разом з цим колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 року прийнято постанову №159 , якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку його дія цього поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Враховуючи, що вимога про стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату середньої заробітної плати пов'язана з виплатою середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, тобто не з раніше нарахованих і вчасно не виплачених доходів, то позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Посилання суду при задоволенні цієї частини позовних вимог на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є помилковим.
Безпідставними є і позовні вимоги в частині стягнення 6192, 58 грн як відшкодування річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, оскільки положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на дані спірні правовідносини не поширюються.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та зміну судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Стягнути з Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника у розмірі 83 285, 14 грн. В іншій частині позову відмовити».
Постанова оскарженню не підлягає.