"02" квітня 2013 р. м. Київ К-5146/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання рішення неправомірним,
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Волинського обласного військового комісаріату про неможливість визнати його учасником бойових дій та зобов'язати відповідача визнати його учасником бойових дій на території Чехословаччини і видати посвідчення встановленого зразка.
Постановою Ратнівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірним рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Волинського обласного військового комісаріату, комісії від 07 червня 2007 року, протокол № 7/7, про відмову у встановлені ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій. Зобов'язано комісію на першому своєму засіданні після набрання постановою законної сили і отримання її копії, надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю с.Брониця Камінь-Каширського району Волинської області, статус учасника бойових дій на території Чехословаччини в період з 01 грудня 1968 року по 01 січня 1969 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасовано постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді водія у військовій частині 55581 (з 01 грудня 1968 року військова частина пп. 80834).
З листопада 1968 року вказана військова частина дислокувалась в м. Свалява, Закарпатської області, а з 01 грудня 1968 року - в смт. Червена Вода, Чехословаччина.
Звернувшись Волинського обласного військового комісаріату з вимогою дати йому статус учасника бойових дій, позивач отримав відмову з підстав відсутності відомостей про участь у бойових діях ( протокол комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 07 червня 2007 року № 7/7).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистку» від 22.10.1993 року учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з частини першою статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистку» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 затверджено Перелік держав і переодів бойових дій на їх території.
До вказаного Переліку включено і Чехословаччину з періодом бойових дій з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року.
Згідно довідок виданих Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації, що були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, в переліку з'єднань, частин і установ, що діяли в ЧССР по плану «Дунай» військова частина пп 80834 (в/ч 55581), в якій проходив строкову військову службу позивач, не значиться.
За таких обставин та зважаючи на відсутність даних про те, що вказана військова частина і позивач безпосередньо брали участь у бойових діях чи у забезпечені бойової діяльності військ, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача при відмові надати позивачу статус учасника бойових дій.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання рішення неправомірним - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній