"03" квітня 2013 р. м. Київ К-14825/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 травня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - Управління) про порушення права та відшкодування матеріальної шкоди, завданої невиплатою грошової допомоги, стягнення грошової компенсації за порушення строків виплати коштів,
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Управління щорічну разову допомогу до 5 травня за 2007 рік в сумі 1770 грн. 30 коп. та суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
В обґрунтування вимог зазначає, що є учасником бойових дій, тому відповідно до частини 5 статі 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте така допомога йому була виплачена не в повному обсязі.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 травня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_2 суму недоотриманої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1750 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року скасовано постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 травня 2008 року в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_2 суму недоотриманої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1750 грн. Прийнято в цій частині нове рішення яким зобов'язано Управління нарахувати та виплатити позивачу недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік відповідно до Закону №3551-ХІІ. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій. На підставі Закону №3551-ХІІ він має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня. Управління виплатило йому вказану допомогу за 2007 рік - 280 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у квітні 2007 року.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V зупинено дію частини 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ та встановлено провести виплату цієї допомоги в 2007 році в розмірі 280 гривень.
Однак рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 1 січня по 9 липня 2007 року для визначення розміру одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій застосуванню підлягала стаття 12 Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а відповідно з 9 липня 2007 року її попередня редакція.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким також погодився апеляційний суд, що Управління повинно було виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня у 2007 році в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій.
Зазначені висновки судів є помилковими, оскільки норми, якими встановлювався розмір допомоги у 2007 році, були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, а виплати щорічної разової грошової допомоги здійснювалися до 5 травня відповідного року - в періоди коли наведені норми були чинними, а їх виконання обов'язковим для Управління.
Таким чином, дії відповідача на час виплат позивачу зазначеної Законом №3551-ХІІ одноразової грошової допомоги у 2007 році були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.
Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 травня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року в даній справі скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(
доповідача)
Судді В.І. Ємельянова
В.М. Кочан