"08" квітня 2013 р. м. Київ К-39247/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
при секретарі - Струсевич Д.С.,
за участю представників:
позивача - Андреєва В.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трубосталь"
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2007
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009
у справі № 2-а-3181/08 (22-а-19874/08)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Трубосталь"
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.07.2007 №0000892301/0
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, складений акт від 04.07.2007, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000892301/0 від 17.07.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 306390,00 грн., у тому числі 198962,00 грн. - основний платіж та 107428,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) невірно визначено долю матеріальних витрат у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, зокрема, не враховано в матеріальній складовій вартість електроенергії, в результаті завищено валовий дохід за 2006 р. на суму 7508 грн.; в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, підприємством до складу валових витрат без підтвердження первинними документами за 2006 р. віднесені витрати в сумі 734487,00 грн.; в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону та п.11.2 ст. 11 Закону, підприємство до валових витрат за 2006 р. двічі включена вартість товарно-матеріальних цінностей (далі- ТМЦ) в сумі 3711,00 грн., отриманих від СВТП "Технопром" (в 1 кварталі 2006 р. по оплаті, в 2 кварталі 2006 р. по отриманню товарів); в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, підприємством за 2006 р. занижено валові витрати на придбання товарів на суму 6771,00 грн. та за 1 квартал 2007 р. на суму 55359 грн.; в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону, підприємством завищено валові витрати за 1 квартал 2007 р. на суму 10204,00 грн.; в порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 та пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону, підприємством невірно проведено розрахунок амортизаційних відрахувань, зокрема, за 2006 р. занижено на суму 9611,00 грн. та за 1 квартал 2007 р. завищено податку на прибуток на суму 5588,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право позивача на самостійне виправлення помилок минулих періодів, відповідно до п. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не порушено, оскільки порушень правильності визначення валового доходу, валових витрат та амортизаційних донарахувань за 1 квартал 2006 року попередньою перевіркою позивача не встановлено.
Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Матеріали справи свідчать, що позивачем віднесено до складу валових витрат в 1 півріччі 2006 року витрати за 1 квартал 2006 року в загальній сумі 855590,00 грн., які позивачем були виявлені як помилки та самостійно відкориговані в декларації з податку на прибуток за 2006 рік.
При цьому, позивач в касаційній скарзі зазначає, що ним були подані первинні документи, що підтверджують валові витрати 1-го кварталу 2006 року (копія декларації про прибуток підприємства за 1-й квартал 2006 року, копії платіжних доручень до за 1-й квартал 2006 року на сплату відсотків за позиками та кредитами та сплату страхових платежів, копії актів на проведення ремонтів та модернізації обладнання та приміщень (поліпшень основних фондів) на загальну суму 132317 грн., розрахунок уточнення витрат на придбання товарів, робіт та послуг за 1-й квартал 2006 р. на суму 71145,00 грн.) та їх відображення у наступному податковому періоді, з урахуванням строків давності, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами вказані документи досліджені не були.
Крім того, відповідно до п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Проте, як вбачається зі спірного повідомлення-рішення, відповідачем нараховано позивачу 54% штрафних санкцій, при максимальному законодавчому обмеженні в 50%, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.
З урахуванням викладеного, судам попередніх інстанцій слід врахувати наведені вище обставини та встановити факт проведення позивачем коригування валових витрат за 2006 рік.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трубосталь" задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль