09 квітня 2013 року м. Київ К-5033/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Штульман І.В. (доповідач),
Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Житомирському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою УПФ України в Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року, -
встановив:
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до УПФ України в Житомирському районі Житомирської області про зобов'язання нарахування надбавки до пенсії. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна надбавка до пенсії їй не виплачувалась, просила визнати дії УПФ України в Житомирському районі Житомирської області неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2007 рік в розмірі 1438,95грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009р., позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ України в Житомирському районі Житомирської області щодо ненарахування доплати до пенсії в 2007 році згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та доплату до пенсії позивачеві як дитині війни за період з 09.07.2007р. по грудень 2007 року в сумі 636,83грн.
У касаційній скарзі УПФ України в Житомирському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням 09.07.2007р. Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007р., і до 31.12.2007р., оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» діяв до указаної дати.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату до пенсії позивачеві як дитині війни за період з 09.07.2007р. по грудень 2007 року в сумі 636,83грн., тобто, безпідставно обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з УПФ України в Житомирському районі Житомирської області доплати до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати, при цьому не вказав на підставі якого Закону, у відповідності до якої статті та по яку саме дату необхідно здійснювати перерахунок і виплату підвищення до пенсії.
Тобто, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Житомирському районі Житомирської області.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Згідно п.4 ч.1 ст.223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст.41, 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області - задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року - скасувати.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року - змінити. Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: «Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: Штульман І.В.
Заїка М.М.
Стародуб О.П.