Справа № 1003/13606/12
2/357/71/13
Категорія 43
14 березня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Володько І. С. ,
при секретарі - Чуприна О. С.,
за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 в м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи житлово-комунальний відділ Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд", служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Білоцерківський міський відділ державної міграційної служби, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_5, законний представник якого ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа житлово-комунальний відділ Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" про вселення і усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
Позивач за основним позовом ОСОБА_3 звернулася з даним позовом до суду, посилаючись на те, що згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому від 13.07.2010 року № 289 було видано ордер на житлове приміщення за № 001180, на підставі якого їй разом з її тіткою ОСОБА_6 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Квартиронаймач ОСОБА_6 без її письмової згоди та її відома, 25.11.2010 року надала дозвіл на реєстрацію в квартирі сина - ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5. При цьому ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 та родиною проживав в квартирі своєї матері ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона стала квартиронаймачем. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 22.11.2011 року ОСОБА_4 був визнаний таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. На даний час в спірній квартирі крім неї, також зареєстрований неповнолітній син ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який в квартиру ніколи не вселявся, в квартирі не проживав і постійно проживає та навчається в м. Луцьку і проживає разом з мамою. Так як ОСОБА_5 без поважних причин не користується спірним житлом понад 6 місяців і втратив право користування житловим приміщенням, а тому вона просить суд визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, та просить зобов'язати Білоцерківській міський відділ міграційної служби зняти з реєстрації ОСОБА_5 у вказаній квартирі, та просить стягнути судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_3 та її представники підтримала заявлений позов у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_3 та її представники не визнали, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 сплатив комунальні послуги по спірній квартирі лише за січень і лютий 2012 року, в той період коли Апеляційний суд Київської області розглядав апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 22.11.2011 року і після цього позивач за зустрічним позовом спірною квартирою не цікавиться вже протягом 6 місяців, будь-яких спроб щодо вселення в квартиру та подальшої сплати за комунальні послуги ОСОБА_5 не вчиняв, а тому зустрічний позов являється безпідставним.
Представники відповідача за основним позовом ОСОБА_5 в суді основний позов не визнали, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 являється неповнолітнім і так як в м. Луцьк померла сестра його матері і не було кому доглядати дітей, то мама ОСОБА_5 переїхала проживати до м. Луцьку, а ОСОБА_5 був змушений переїхати разом з мамою до м. Луцьку, де він на даний час навчається в школі. Так як ОСОБА_5 навчається в школі, то відповідно до ст. 71 ЖК України, він відсутній в спірній квартирі з поважних причин і за ним зберігається право на користування житлом протягом усього терміну навчання, а тому основний позов не підлягає до задоволення. За зустрічним позовом представники ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги і так як відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 замінила замки на вхідних дверях квартири, чим чинить перешкоди в користуванні житлом, а тому просять вселити ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1, та усунути перешкоди в користуванні даним житлом, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_5 ключі від замків вхідних дверей квартири.
Представник третьої особи - житлово-комунального відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» в суді просив прийняти рішення по основному і зустрічному позову на розсуд суду, при цьому зазначивши, що в спірній квартирі ОСОБА_4 та його син ОСОБА_5 були зареєстровані за спільною згодою ОСОБА_6 і ОСОБА_3 При реєстрації ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були присутні як ОСОБА_6 так і ОСОБА_3 і обидві не заперечували щодо реєстрації в квартирі ОСОБА_4 і ОСОБА_5, однак були допущені формальні порушення, так як у ОСОБА_3 не було відібрано письмову заяву з цього приводу.
Третя особа - служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про час розгляду справи була повідомлена належними чином, в судове засідання свого представника не направила, звернулась до суду з письмовою заявою, в якій просить розглянути справу у відсутність представника і прийняти рішення, яке б не порушувало права і інтереси неповнолітнього ОСОБА_5
Третя особа - Білоцерківський міський відділ державної міграційної служби про час розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить розглянути справу без участі представника.
Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали даної справи, та матеріали цивільної справи № 2-1721, суд прийшов до висновку, що основний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В суді ж встановлено, що згідно ордеру на житлове приміщення № 001180 виданого 13.07.2010 року Білоцерківським міськвиконкомом на підставі рішення за № 289 від 13.07.2010 року, ОСОБА_6 та її племінниці ОСОБА_3 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 і дана будинок перебуває на балансі ТОВ «Екобуд».
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 22.11.2011 року по цивільній справі № 2-1721 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи житлово-комунальний відділ ТОВ «Екобуд», служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, встановлено, що квартиронаймач ОСОБА_6 надала дозвіл на реєстрацію її сина ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 і судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_6 надавши дозвіл на реєстрацію ОСОБА_4 з неповнолітнім сином ОСОБА_5, тим самим надала право останнім на користування даним житловим приміщенням. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 22.11.2011 року по цивільній справі № 2-1721 позов ОСОБА_3 було задоволено частково і було визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування спірним житловим приміщенням, а в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування спірним житловим приміщенням було відмовлено і дане рішення суду набрало законної сили.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 згідно позовних вимог просить визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1, так як останній після прийняття Білоцерківським міськрайонним судом рішення 22.11.2011 року, тільки двічі в січні і лютому 2012 року сплатив за комунальні послуги, а після цього будь-яких спроб вселитися в квартири, та проживати в квартирі, чи проводити сплату за комунальні послуги не здійснював, а тому з моменту останньої сплати за комунальні послуги до моменту подання даного позову до суду, ОСОБА_5 протягом 6 місяців не користувався без поважних причин даним житловим приміщенням.
Однак дані посилання позивача за основним позовом ОСОБА_3 та її представників, суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлені законом. А відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 набув право на користування квартирою АДРЕСА_1 і він 25.11.2010 року був зареєстрований в даному житловому приміщенні. Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 проживає разом зі своєю мамою, яка за сімейними обставинами була змушена змінити місце свого проживання, і вони переїхали проживати з м. Біла Церква до м. Луцьк. Неповнолітній ОСОБА_5 разом з мамою був вимушений переїхати до м. Луцьк і згідно довідки за № 2705/1613 від 15.10.2012 року Управління освіти Луцької міської ради, неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно навчається в 11-А класі Луцької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 дійсно не проживає в квартирі АДРЕСА_1, однак в даній квартирі він не проживає з поважних причин, так як він являється учнем і навчається в м. Луцьк, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України за ОСОБА_5 на весь період навчання зберігається право на користування вказаним спірним житловим приміщенням.
Суд враховує, що ОСОБА_5, відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, як особа що досягла чотирнадцяти років скористався своїм право вільно обрати собі місце проживання, про що свідчить той факт, що в лютому 2012 року ОСОБА_5 сплатив за січень і лютий 2012 року комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною квитанцією, та не заперечується і сторонами по справі. Дані дії ОСОБА_5 свідчать про те, що він не втратив інтерес до вказаного житлового приміщення.
Крім того, відмовляючи в задоволенні основного позову з вищенаведених підстав, суд також враховує, що з моменту вчинення ОСОБА_5 дій щодо утримання квартири і до моменту звернення ОСОБА_3 з даним позовом до суду не пройшли строки, передбачені ст. 71 ЖК України, а саме сплата за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 за січень і лютий 2012 року була здійснена ОСОБА_5 згідно квитанції 29.02.2012 року, а даний позов був поданий ОСОБА_3 до суду 21.08.2012 року, тобто відповідно до вимог ст. 71 ЖК України навіть не було дотримано встановленого законодавством шестимісячного строку, протягом якого за відсутньою особою зберігається право на житлове приміщення.
Таким чином, основний позов не знайшов свого підтвердження в суді, а тому не підлягає до задоволення.
Згідно зустрічних позовних вимог, ОСОБА_5 та його представники просять вселити ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1, та усунути перешкоди в користуванні даним житлом, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_5 ключі від замків вхідних дверей квартири.
В судовому засіданні встановлено, що на даний час ОСОБА_5 являється учнем і навчається в 11-А класі Луцької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5, та відповідно проживає в м. Луцьк. ОСОБА_5 цікавиться квартирою АДРЕСА_1, про що свідчить сплата за комунальні послуги по даній квартирі, однак в зв'язку з навчанням та проживанням в іншому місті, ОСОБА_5 не робив жодної спроби вселитися в дану квартиру, а тому позовні вимоги в частину вселення ОСОБА_5 в спірну квартиру є безпідставними та передчасними, так як дані вимоги можна ставити тільки після реальної спроби вселитися в квартиру і тільки після того, як виникнуть перешкоди в цьому, а тому дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 не втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1, а тому має право користуватися даним житловим приміщенням, проживати в даному житловому приміщенні, в тому числі заходити до квартири і перевіряти в якому стані вона перебуває, однак при спробі представника неповнолітнього ОСОБА_5 - його батька ОСОБА_4 зайти до квартири, виявилось, що ОСОБА_3 були замінені замки на вхідних дверях до квартири, що не заперечувалось в судовому засіданні самою ОСОБА_3 та її представником, а також підтверджується постановою про відмову в порушення кримінальної справи від 28.05.2011 року, якою було встановлено, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 в лютому 2011 року замінили замок на вхідних дверях до вказаної квартири і відмовились допустити до квартири представника неповнолітнього ОСОБА_5 За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 позбавлений можливості користуватися квартирою АДРЕСА_1 і у нього відсутній доступ до даної квартири, що призводить до порушення його прав, а тому слід усунути перешкоди в користуванні даним житлом, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_5 ключі від замків вхідних дверей квартири.
Таким чином, зустрічний позов знайшов частково своє підтвердження в суді і підлягає до задоволення частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 71, 72 ЖК України, ст. 29 ЦК України, та ст. 10, 60, 61, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 житловим приміщенням, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_5 ключі від замків вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 Київської області.
В решті зустрічного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання через Білоцерківський міськрайонний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя І. С. Володько