провадження 2/762/760/13
справа № 762/412/13-ц
« 26» березня 2013 року м. Севастополь
Балаклавський районний суд міста Севастополя
у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.
при секретарі - Постіковій О.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31 січня 2013 року - ОСОБА_2
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення грошової суми в рахунок повернення безпідставно набутого майна,
7 лютого 2013 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся із зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства до Балаклавського районного суду міста Севастополя і просить суд :
- Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 у порядку повернення безпідставно набутого майна грошову суму в розмірі 530 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 протягом 2012 року передав відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 грошові кошти у зазначеному розмірі, як в національній валюті України, так і в доларах США, без відповідної правової підстави, виключно внаслідок попередньої домовленості про наміри щодо вчинення сторонами певних спільних дій у майбутньому.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31 січня 2013 року ОСОБА_2 наполягав на задоволенні позову з викладених підстав.
Правовими підставами позову представник позивача визначив положення ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Відповідачі у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку.
За таких обставин, ураховуючи, що представник позивача не заперечував проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів за відсутності відповідачів, суд, керуючись приписами ст. ст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, заочно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви, виходячи з такого.
Як убачається з розписки від 1 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 протягом 2012 року передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 50 000 гривень без зазначення мети та підстав, в розмірі 30 000 доларів США за попередньою домовленістю про сумісне будівництво жилого будинку в районі будинку АДРЕСА_1, 160 000 гривень без зазначення мети та підстав, а також 10 000 доларів США з метою придбання у спільну часткову власність земельної ділянки і сумісного будівництва гаражу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Окремі підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, і до таких, зокрема, належать договори та інші правочини.
Договором, згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких належать умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу положень статті 545 Цивільного кодексу України розписка є борговим документом, що підтверджує виконання певних зобов'язань, в тому числі за правочином (договором), учиненим в усній формі.
Разом з тим згаданою вище розпискою, якою хоча і посвідчений факт передачі грошових коштів, утім, не підтверджено досягнення сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 істотних умов будь-якого договору (поіменного або змішаного) або вчинення ОСОБА_1 одностороннього правочину, якими така передача коштів обумовлена.
Так, не підлягає визнанню укладеним сторонами договір про спільну діяльність (договір простого товариства), дефініція та істотні умови якого наведені у ст.ст. 1130 і 1131 Цивільного кодексу України, тільки виходячи із зазначення на попередню домовленість сторін про сумісне будівництво, ураховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не погодили умов про предмет такого договору - не визначили тих спільних дій і мети, на досягнення якої такі дії спрямовані, - не визначили правового статусу майна, яке виділяється для спільної діяльності, а також їх участь у результатах спільних дій.
У свою чергу відсутні підстави і для висновку щодо укладення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки (попереднього договору купівлі-продажу), зважаючи як на вимоги ст. ст. 209, 220, 635 і 657 Цивільного кодексу України щодо нікчемності договору, укладеного без додержання вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, у тому числі і попереднього договору, так і на положення ст. ст. 638, 656 Цивільного кодексу України щодо визначення предмету договору як його конститутивної складової.
Крім того, суду, всупереч положень ст. ст. 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, не було надано жодних допустимих і належних доказів на підтвердження наявності будь-яких інших підстав, що передбачені статті 11 Цивільного кодексу України, для передачі ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3
Отже, грошові кошти були передані без відповідної правової підстави, що тягне виникнення між сторонами кондиційного зобов'язання.
Так, відповідно до чч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на таке і враховуючи, що усього ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошову суму у 529 720 гривень, розмір якої суд визначив складанням переданих грошових коштів в національній валюті України та у доларах США, з визначенням в останньому випадку еквіваленту в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення цього рішення (ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України), кондиційний позов підлягає задоволенню у частині стягнення з ОСОБА_3 як безпідставно набутих грошових коштів у вказаному розмірі.
Дійшовши таких висновків, суд зауважує на відсутність підстав для задоволення цього позову відносно другого відповідача ОСОБА_4, адже факт передачі саме їй грошових коштів письмовими доказами не підтверджений.
Таким чином, розглянувши справу в присутності представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 11, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 - 8, 10, 11, 15, 60, 158, 179, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми в рахунок повернення безпідставно набутого майна - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (індивідуально ідентифікаційний номер невідомий), - на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у порядку повернення безпідставно набутого майна грошову суму в розмірі 529 720 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять) гривень.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 - відмовити.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (індивідуально ідентифікаційний номер невідомий), - на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Роз'яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Дибець О.М.