Справа № 2/750/7/13 Провадження № 22-ц/795/547/2013 Головуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
20 березня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Шитченко Н.В., Бойко О.В.,
при секретарі - Шкарупі Ю.В., Зіньковець О.О.,
за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідачів Державного підприємства "Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою" - Царенка С.М., Чернігівської міської ради - Гаценка О.О., представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держкомзему в Чернігівській області - Глоба І.В., представника садівничого товариства "Текстильник" - Шевченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного підприємства "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, Чернігівської міської ради про визнання незаконними дій фізичної особи, визнання незаконним рішення Чернігівської міської ради, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, стягнення моральної шкоди,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ОСОБА_9 ОСОБА_4, ОСОБА_10, Чернігівської міської ради про визнання незаконними дій фізичної особи, визнання незаконним рішення Чернігівської міської ради, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, стягнення моральної шкоди, яким в задоволення позову відмовлено, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при розподілі поля на садові ділянки у 1966 році була складена план - карта, де чітко видно, що ділянки наділялися перпендикулярно до лінії-середини, яка проходить прямою лінією між ділянками паралельно дорогам, що обмежують ділянки з обох сторін. Апелянти зазначають, що ОСОБА_4, який є власником земельної ділянки НОМЕР_1 незаконно володіє частиною земельної ділянки НОМЕР_2 в АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1
Вказують на те, що ОСОБА_9 переміряла на 60 см. за середину лінію та точку перехрестя на сторону ділянки НОМЕР_2 на користь ділянки НОМЕР_1, а лінію ділянки НОМЕР_2 зі сторони ділянки НОМЕР_3 ОСОБА_9 недоміряла до точки перетину з лінією середини на 19 см.
Апелянти звертають увагу суду на договір дарування земельної ділянки від 25.07.2008 року, відповідно до якого власником земельної ділянки НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 площею 0,0830 га. став громадянин ОСОБА_4 Вказують, що зазначений договір підлягає скасуванню у зв»язку з невідповідністю умов договору дійсності.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертають увагу суду на те, що ними під час судового розгляду в суді першої інстанції, заявлялось клопотання про призначення по справі судової експертизи та на вирішення експертизи були поставлені відповідні питання, але суд призначаючи по справі експертизу залишив тільки два питання, що на думку апелянтів є порушенням їхніх прав.
В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що строк позовної давності ними не пропущено, оскільки про договір дарування від 25.07.2008 року вони дізнались тільки 21.09.2011 року.
Вказують на порушення їх прав як землевласників, власником суміжної земельної ділянки НОМЕР_2 ОСОБА_4, що призвело до моральних, душевних страждань, матеріальних затрат, що є підставою для стягнення морального та матеріального відшкодування.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що власником земельної ділянки НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0409 га. є ОСОБА_1, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №918346 від 22.12.2005 року, який виданий на підставі рішення Чернігівської міської ради від 29.12.2004 року (а.с. 9).
Власником суміжної земельної ділянки НОМЕР_1 у зазначеному садівничому кооперативі площею 0,0830 га. є ОСОБА_4, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 209452 від 11.03.2009 року, який виданий на підставі договору дарування № 3-2259 від 25.07.2008 року.
З висновку судової-будівельно-технічної експертизи № С-158 від 30.10.2012 року вбачається, що фактична площа земельної ділянки НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 становить 409 кв.м, що співпадає з площею, яка вказана в Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 918346 від 22.12.2005 року. Експерт, шляхом співставлення фактичного землекористування встановив, що ОСОБА_4, як суміжний землевласник ділянки НОМЕР_1, не порушує прав ОСОБА_1, як землевласника ділянки НОМЕР_2 (а.с. 125-127).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що позивачами не надано доказів про те, що відповідачами порушуються їх права і про те, що з вини останніх, позивачам заподіяна моральна шкода, а тому відсутні правові підстави про задоволення позовних вимог. Крім того, додатковою підставою для відмови в задоволенні позову у відповідності до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, є сплив трьохрічного строку позовної давності щодо позовних вимог до ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.
Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги, про позбавлення ОСОБА_1, яка є власником земельної ділянки НОМЕР_2, частини земельної ділянки площею 8 кв. м., не підтверджена жодними належним та допустимим доказом, крім того як вбачається, при проведенні приватизації земельних ділянок, власниками суміжних земельних ділянок підписані акти про встановлення та погодження меж земельних ділянок, в тому числі і ОСОБА_1, яка є власником земельної ділянки НОМЕР_2, так і попереднім власником земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_11 (а.с. 37, 74-77), а за викладених обставин доводи апелянтів не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянтів, що судом не прийнято до уваги обставини зазначені в позові та було неправомірно відмовлено в призначенні експерти, а саме перед експертом не були поставлені запитання на яких наполягали позивачі, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки відповідно до журналу судового засідання від 17.12.2012 року, було задоволено клопотання про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_12, який був допитаний в судовому засіданні 04.01.2013 року (а.с. 189-190).
Згідно з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а позивачі не надали належних і допустимих доказів, на спростування висновків експертизи, актів встановлення меж земельних ділянок, акту від 30.09.2010 року про перенесення меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків (а.с. 12), висновку судової-будівельно-технічної експертизи № С-158 від 30.10.2012 року, які покладені в основу рішення та компетентність органів, які їх складали.
Крім того, виходячи з того, що між сторонами спір виник з приводу фактичного користування суміжними земельними ділянками, правомірність користування земельною ділянкою НОМЕР_1 підтверджена даними витягу з рішення Чернігівської міської ради від 29.12.2004 року, щодо передачі земельної ділянки НОМЕР_1 у власність, для ведення садівництва ОСОБА_13, право власності на яку в подальшому набув ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 25.07.2008 року та відповідного державного акту серія ЯЗ № 209452 (а.с. 74, 78), а з врахуванням підстав заявленого позову, та за наявності зазначених доказів, суд прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову і щодо інших відповідачів, при цьому зазначивши додатковою підставою щодо заявлених вимог до ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради сплив строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК України, з врахуванням положень ст. 267 ЦК України, а посилання апелянтів, щодо порушення порядку застосування зазначених положень, спростовуються даними заперечення, які були подані відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 161 ).
Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обгрунтованності рішення суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Разом з тим, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, щодо позовних вимог до ОСОБА_14, оскільки відповідно до наданих даних відділу актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, наявний актовий запис про смерть № 1554 від 12.06.2012 року, згідно якого ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до ухвалення рішення по справі.
За таких обставин, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про визнання незаконними дій фізичної особи, визнання незаконним рішення Чернігівської міської ради, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, стягнення моральної шкоди, в зв'язку зі смертю відповідача.
Керуючись ст.ст. 205, 303, 307, 309, 310, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2013 року щодо позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_10 скасувати.
Провадження у справі в цій частині - закрити.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий:Судді: