Справа № 1609/9049/2012 Номер провадження 22-ц/786/1251/2013 Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач Карпушин Г. Л.
01 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С., при секретарі: Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності за набувальною власністю відмовлено за безпідставністю.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу.
Прохав рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Судове засідання проводилося за участі представників сторін, за відсутності інших осіб, які були належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, але в судове засідання не з'явились з невідомих причин.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з положень ч. 1 ст. 344 ЦК України, посилаючись на те, що позивач знав, що володіє домоволодінням та господарськими спорудами, які належать його померлій тітці ОСОБА_2 Ні ним, ні його представником не доведено факт добросовісного заволодіння чужим майном, а тому місцевий суд прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим судом, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належав житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не відкривалась, заяв про прийняття чи про відмову від прийняття спадщини не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавалось.
Відповідно що положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що посилання позивача на те, що він добросовісно та відкрито володіє спірним домоволодінням більше десяти років не знайшли свого підтвердження.
За нормами ст. 344 ЦК України володіння майном, як підстава для визнання на нього права власності за набувальною давністю, має бути добросовісним, відкритим та безперервним, яке тривало не менше десяти років.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивачем не доведено обставину добросовісності заволодіння майном, на що місцевим судом правильно зазначено в рішенні. Крім того, позивачем, на думку колегії суддів, не правильно визначено момент початку строку володіння майном та не доведено факт відкритого та безперервного володіння даним майном.
Отже, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.
За таких обставин висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин