"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/45114/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умань на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умань про визнання неправомірною відмови, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову УПФУ у перерахунку та виплаті основної (державної) та додаткової пенсії згідно із ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок з 25.10.2010 року.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року, позов задоволено частково за період з 23.05.2010 року по 02.11.2010 року.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та визнаний інвалідом IІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Нормами ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії, що призначаються інвалідам ІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими за 8 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пп. пп. 12, 15 п. 28 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 визнано неконституційними зазначені положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання пенсії в розмірах, визначених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивача слід застосовувати не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, а ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Із змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Також слід зазначити, що на виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 "У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VI з наступними змінами.
Отже, приписи постанови від 6 липня 2011 року N 745 не поширюються на період до 23.07.2011 року.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умань залишити без задоволення, а постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі , та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно.
Пом. судді: О.П.Торута: