Головуючий у 1-й інстанції: Лободзінський А.С
Суддя-доповідач:Шевчук С.М.
іменем України
"28" березня 2013 р. Справа № 1704/523/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Бучик А.Ю.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" на постанову Демидівського районного суду Рівненської області від "08" січня 2013 р. у справі за позовом Районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" до Демидівської районної ради Рівненської області про визнання рішення нечинним ,
06.09.2010року Районний виробничий кооперативно- державний комбінат сільського комунального господарства «Райсількомунгосп» звернувся до суду з адміністративним позовом до Демидівської районної Ради Рівненської області, третя особа -Демидівська селищна рада, в якому просив визнати не чинним рішення відповідача від 25 квітня 2001 року №178 про передачу приміщення лазні в комунальну власність територіальної громади селища міського типу Демидівка Рівненської області.
Постановою Демидівського районного суду від 08.01.2013року у задоволенні позову Районному виробничому кооперативно- державному комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгосп» відмовлено. Вирішуючи даний спір суд виходив з того, що приміщення банно-прального комбінату є спільною власністю територіальної громади, а до повноважень відповідача віднесено прийняття рішень з питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що суддею Лободзінським А.С. порушено приписи ст. 28 КАС України, щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді адміністративної справи після скасування ухвали, винесеної під головуванням вказаного судді, про закриття провадження у даній справі. Окрім, того позивач зазначив, що приміщення лазні не відноситься до майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ. Назване майно позивач вважає таким, що належить до державної власності, а відтак відповідач безпідставно прийняв рішення від 25 квітня 2001 року №178 про передачу приміщення банно-прального комбінату в комунальну власність територіальної громади селища міського типу Демидівка Рівненської області.
Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені в установленому порядку, про причини не прибуття суд не повідомили. За таких підстав, суд відповідно до положень ст. 197 КАС України здійснює розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.10.2010року під головуванням судді Демидівського районного суду Лободзінського А.С. винесено ухвалу про закриття провадження у даній справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки із матеріалів справи вбачається спір про право.
Ухвалою суду апеляційної інстанції названу ухвалу про закриття провадження у справі було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Після повернення справи до суду першої інстанції, продовження її розгляду та прийняття рішення по суті позовних вимог здійснено під головуванням судді Демидівського районного суду Лободзінського А.С.
Відповідно до ч.1 ст.28 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Наведені обставини, згідно ч.4 ст.202 КАС України (розгляд і вирішення справи неповноважним судом) є підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
На підставі обумовленого, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення у даній справі по суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 31 березня 1999року на балансі позивача Демидівського «Райсількомунгоспу» знаходилось майно комунальної власності селища - приміщення банно-прального цеху, яке було передано позивачу від Демидівського ВУКГ згідно рішення Демидівської селищної ради № 64 від 31 березня 1999 року.
21 квітня 2001 року відповідачем - Демидівського районною радою на п'ятнадцятій сесії другого скликання прийнято рішення за № 178, яким повернуто до комунальної власності територіальної громади селища Демидівка назване приміщення лазні, що знаходиться в смт. Демидівка по вул. Миру,35. Відповідно до протоколу зборів, назване рішення приймалось депутатами районної ради одноголосно.
Про назване рішення, як слідує з пояснень позивача, наведених у позовній заяві, він дізнався лише в січні 2010 року. Названих обставин в ході розгляду справи сторонами не спростовано, а відтак перебіг строків звернення до суду з адміністративним позовом обраховується з названої дати. Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на початок перебігу строків звернення до суду), строк звернення до суду з даним позовом становив один рік з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, свобод та інтересів.
З наведеного вбачається, що майно банно-прального комбінату, а саме приміщення лазні при передачі його на баланс Демидівського «райсількомунгоспу» відносилось до комунальної форми власності і Рішенням районної ради №178 від 21 квітня 2001року повернуто назад з балансу позивача до комунальної власності селища міського типу Демидівка. Вказане свідчить про те, що вищезазначене майно не належало до загальнодержавної форми власності.
Твердження позивача про те, що згаданий об'єкт нерухомого майна належав до загальнодержавної форми власності не заслуговують на увагу, оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права власності на підставі цивільно-правової угоди або ж відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування позивачем суду не надано. Рішення Демидівської селищної ради від 31 березня 1999 року № 64 про передачу вказаного об'єкта комунальної власності безкоштовно на баланс підприємства також не є таким доказом, оскільки знаходження приміщення лазні на балансі позивача не свідчить про перехід права комунальної власності до державної.
Окрім того, відповідно до інформації Демидівського райсількомунгоспу, наведеної в листі №15 від 02.04.2001року (а.с.78), приміщення лазні є таким, що станом на 01.03.2001року відноситься до комунальної власності.
Відповідно до ч.4 ст.60, п.20 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції що діяла на момент прийняття спірного рішення), до повноважень районної ради віднесено вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
При цьому, згідно ч.5 ст. 60 названого Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.8 ст. 60 названого Закону).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (ст.29 цього ж Закону).
Прийняття рішень щодо відчуження комунального майна належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (п.30 ст.26 того ж Закону).
Підсумовуючи наведене, до повноважень районної ради належить прийняття рішень, щодо управління майном належним до спільної власності територіальної громади. Прийняття ж рішень відносно майна, яке належить на праві комунальної власності певної територіальної громади віднесено до повноважень відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обстави на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість, відповідач не довів факту, що станом на 25.04.2001року приміщення банно-прального комбінату перебувало у спільній власності територіальних громад, що давало б відповідачу повноваження на прийняття спірного рішення відносно такого майна. Відтак, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача, скасування постанови Демидівського районного суду від 08.01.2013року та прийняття нової про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" задовольнити, постанову Демидівського районного суду Рівненської області від "08" січня 2013 р. скасувати та прийняти нову про задоволення позову.
Рішення Демидівської районної ради Рівненської області від 25 квітня 2001 року №178 скасувати.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Районний виробничий кооперативно-державний комбінат сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" вул.Миру,35 а,смт.Демидівка,Рівненська область,33200
3- відповідачу Демидівська районна рада Рівненської області вул. Миру, 19,смт. Демидівка,Рівненська область, Демидівський район,35200
4 - третя особа: Демидівська селищна рада, вул. Миру, 21, смт. Демидівка, Рівненська область, 61512