"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/50768/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії згідно зі статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 22.05.2008 року та провести виплату недоплачених сум.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії та бездіяльність відповідача неправомірними та зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, починаючи з 22.05.2008 року, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу, як інваліду 3 групи, державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум, починаючи з 14.04.2010 року. В решті позовні вимоги залишені без розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, особою, що віднесена до категорії 1 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звернувся до суду, вважаючи неправомірною відмову відповідача провести перерахунок пенсії у розмірі, встановленому статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі статті 28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проведено виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: