12 березня 2013 р.Справа № 2а-5836/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.,
при секретарі судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року по справі за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу, -
У травні 2012 року позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби (далі - Ізюмська ОДПІ), звернувся до суду з адміністративним позовом, яким з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с. 65), просить стягнути з відповідача - Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі - Ізюмське КПТМ) суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 522.546 грн. на користь Державного бюджету України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року позовні вимоги Ізюмської ОДПІ задоволені.
Рішення суду вмотивовано тим, що за підприємством рахується податковий борг, який на час звернення позивача до суду відповідачем самостійно не сплачений.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповно з'ясування судом першої інстанції обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного рішення, просить скасувати оскаржувану постанову суду від 04 січня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Ізюмської ОДПІ.
Вимоги апеляційної скарги Ізюмським КПТМ обґрунтовані тим, що підприємством перераховано позивачеві 1.200.182, 59 грн. в рахунок погашення податкового боргу згідно договору № 78/21 про організацію взаєморозрахунку від 11.12.2012 року, в тому числі й по різниці в тарифах на теплову енергію за 1 квартал 2012 року, а також зазначає, що позивач в своєму позові безпідставно посилається як на підставу вимог про стягнення коштів з їхнього підприємства на ст. 95 Податкового кодексу України, оскільки порядок стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу комунальних підприємств передбачено статтею 96 Податкового кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Ізюмським КПТМ до Красноградської МДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9012638803 від 19.03.2012 року за лютий 2012 року, згідно якої відповідачем зазначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 522.546 грн. (а.с. 10-11).
В установлений чинним законодавством термін зазначену у податковій декларації суму, платником податків сплачено самостійно не було, що не заперечувалося представником відповідача.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює: суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній і дек декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання.
Згідно з п. 1 ст. 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Аналогічні положення містяться в п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, № 2181-III, що діяв на час формування суми частини податкового боргу та направлення податковим органом відповідачу податкових вимог, визначено, що податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було сформовано та надіслано поштою першу та другу податкові вимоги, а саме: 20.01.2004 року посадовій особі відповідача було вручено першу податкову вимогу № 1/27 від 16.01.2004 року на суму 254964, 84 грн., що підтверджується копією корінця цієї податкової вимоги форми «Ю1»та копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6). 12.03.2004 року посадовій особі відповідача вручено другу податкову вимогу № 2/26 від 21.02.2003 року на суму 312904, 02 грн., що підтверджується копією корінця цієї податкової вимоги форми «Ю2» та копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 5).
Як встановлено з матеріалів справи, а саме: копій податкових вимог (а.с. 5,6), копії довідки від 04.01.2013 року № 44/10/19-025 (а.с. 99), копії довідки №13 від 01.12.2012 року (а.с. 106), з облікових карток (а.с. 12-24, 109-159), розмір податкового боргу відповідача збільшився та є таким, що не переривався, докази щодо зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Судам першої та апеляційної інстанції відповідач не надав даних, які б свідчили про погашення існуючої заборгованості.
Посилання Ізюмського КПТМ на те, що сума податкового боргу ним сплачена у зв'язку із перерахуванням позивачеві 1.200.182, 59 грн. в рахунок погашення податкового боргу згідно договору № 78/21 про організацію взаєморозрахунку від 11.12.2012 року, в тому числі й по різниці в тарифах на теплову енергію за 1 квартал 2012 року колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи - 11.12.2012 року між територіальним органом Державного казначейства в Харківській області, головним фінансовим управлінням Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації та Ізюмським КПТМ укладений договір № 78/21 про організацію взаєморозрахунку за яким відповідач отримав субвенцію із Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах в розмірі 1200182, 59 грн. (а.с. 91-93).
Отриману за договором суму в розмірі 1.200.182, 59 грн. відповідач платіжним дорученням № 2 від 21.12.2012 року перерахував в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 108).
Згідно п. 87.9. ст. 87 ПК України, - у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, виходячи з наведеного, податковий орган правомірно здійснив зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Крім того, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на те, що стягнення має відбуватися за процедурою, передбаченою ст. 96 ПК України для комунальних підприємств, оскільки вона застосовується лише у разі недостатності коштів після продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, для можливості застосування субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування.
За таких обставин, оскільки відповідачем Ізюмським КПТМ не спростовуються факти наявності податкового боргу у розмірі 522.546 грн. та отримання податкових вимог Ізюмської ОДПІ у 2004 році, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Ізюмської ОДПІ.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги Ізюмської КПТМ без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року по справі № 2а-5836/12/2070 - без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18 березня 2012 року.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Л.В. Мельнікова