27 березня 2013 року 12 год. 00 хв. Справа № 808/1176/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Дуляницької С.М. та Мінаєвої К.В., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю позивача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 27 червня 1996 року), представника відповідача 1 - Омельченка Р.М. (довіреність від 30 листопада 2011 року), представника відповідача 2 - Омельченка Р.М. (довіреність від 15 жовтня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Військової частини А1978 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
31 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Міністерства оборони України (далі іменується - відповідач 1) та Військової частини А1978 (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо незабезпечення виконання умов контракту про проходження військової служби, що був укладений між позивачем та відповідачем 17.08.2010, в частині невиконання обов'язку щодо забезпечення додержання його прав, зокрема, по виплаті компенсації замість речового майна в розмірі 6208 грн. 96 коп.; визнати протиправними дії відповідача 2 щодо невиплати позивачу компенсації замість речового майна у розмірі 6208 грн. 96 коп.; зобов'язати відповідача 1 перерахувати на відповідний рахунок відповідача 2 кошти в розмірі 6208 грн. 96 коп. для покриття виниклої заборгованості по виплаті позивачу компенсації замість речового майна у розмірі 6208 грн. 96 коп.; стягнути з відповідача 2 на користь позивача кошти в розмірі 6208 грн. 96 коп., як належну компенсацію замість речового майна; справу розглянути в порядку скороченого провадження.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 2 був зобов'язаний при звільненні ОСОБА_1 з військової служби виплатити йому грошову компенсацію замість речового майна в розмірі 6208 грн. 96 коп., проте не виконав такого обов'язку, а відповідач 1 в порушення умов Контракту не забезпечив його виконання в цій частині, чим порушив приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Ухвалою судді від 04.02.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
27.03.2013 в судове засідання прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судове засідання також прибув представник відповідача 1 та відповідача 2, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 27.03.2013.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України на підставі Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України від 17.08.2010, укладеного з Міністерством оборони України в особі Командувача Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковника Воробйова Г.П. (далі іменується - Контракт) (а.с. 6).
Відповідно до п. 2 Контракту Міністерство оборони України було зобов'язане відповідно до закону забезпечувати належні умови для проходження позивачем військової служби, зокрема, виплачувати грошове забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні та почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; дотримуватись належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби; забезпечувати інші соціальні виплати йому та членам його сім'ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами.
Наказом Командира військової частини А1978 від 02.01.2013 №1 ОСОБА_1 - старшого прапорщика командира взводу матеріального забезпечення дивізіону артилерійської розвідки частини, який наказом Командира Військової частини А1314 від 26.12.2012 №75-к звільнений з військової служби у запас за частиною шостою пунктом «в» (за віком) з правом носіння форми одягу, визнано таким, що справи та посаду командира взводу матеріального забезпечення дивізіону артилерійської розвідки частини, здав (а.с. 7).
Даним наказом ОСОБА_1 починаючи з 31 грудня 2012 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для постановки на військових облік до Шевченківського РВК міста Запоріжжя.
Зі змісту даного наказу також вбачається, що ОСОБА_1 при звільненні були виплачені: грошова допомога на оздоровлення за 2012 рік, матеріальна допомога за 2012 рік; та зобов'язано виплатити: грошову допомогу по звільненню у запас в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби на протязі 26 років, надбавку за виконання особливо важких завдань військовослужбовцями в розмірі 50% посадового окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років; премію в розмірі 125% від посадового окладу за період з 01 грудня по 31 грудня 2012 року.
За твердженням позивача, відповідач 2 був зобов'язаний на день звільнення - 31.12.2012, розрахуватись з ним по виплаті суми компенсації замість речового майна, що передбачено частиною 4 пункту 242 Положення про проходження військової служби №1153, розмір якої становить 6208 грн. 96 коп. (довідка від 24.01.2013 №13 (а.с. 8)).
Позивач зазначив, що такого обов'язку відповідач 2 не виконав, що є порушенням норм Закону України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про проходження військової служби №1153 та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час №1444; а відповідач 1 в порушення вимог Закону України «Про Збройні сили України» не забезпечив та не проконтролював виконання відповідачем 2 обов'язку по грошовій компенсації замість речового майна.
Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача 2 щодо невиплати компенсації замість речового майна у розмірі 6208 грн. 96 коп. та зобов'язання стягнути з відповідача 2 на користь позивача кошти в розмірі 6208 грн. 96 коп., як належну компенсацію замість речового майна (позовні вимоги №2 та №4 являються однорідними та заявлені до відповідача 2 - Військової частини А1978), є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі іменується - Закон України №2011-XII).
В статті 9 Закону України №2011-XII було визначено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 №1459-III (далі іменується - Закон України №1459-III) встановлено: Призупинити дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №15, ст. 190) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них, а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.
Закон України №1459-III набув чинності 11.03.2000.
Отже, за змістом статті 9 Закону України №2011-XII в редакції зі змінами, внесеними Законом України №1459-III, що набрав чинності 11.03.2000, військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 №328-V внесено наступні зміни до Закону України №2011-XII: статтю 9 викладено в такій редакції: «Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
2. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
5. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються грошове та інші види забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в розмірах, що встановлені військовослужбовцю на день захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або безвісної відсутності.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. При цьому виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх виплачується з урахуванням такої індексації.
7. За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах і організаціях, затверджується Президентом України»;
та доповнено Закон статтею 9-1 такого змісту: «Стаття 9-1. Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
2. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
3. При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби; добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI внесені зміни, зокрема, до Закону України №№2011-XII: 3) пункт 2 статті 9-1 виключити (зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008).
Таким чином, в період з 11.03.2000 по 22.05.2008 було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
В довідці від 24.01.2013 №13 зазначено, що загальна сума заборгованості за недоотримане речове майно складає 6208 грн. 96 коп., в тому числі: до 11.03.2000 - 175 грн. 16 коп., після 11.03.2000 - 6033 грн. 80 коп.
Суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 №1444 є безпідставними, оскільки даним нормативно-правовим актом визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено або встановлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України №1459-III, за період з 11.03.2000 по 22.05.2008.
Аналіз наведених вище норм дає підстави стверджувати, що отримання грошової компенсації замість речового майна можливе виключно у випадку виявлення позивачем бажання на таку компенсацію, оскільки першочерговим забезпеченням являється гарантія на отримання речового майна.
Позивач міг реалізувати своє право на отримання грошової компенсації замість речового майна виключно при зверненні до відповідача 2 з відповідною заявою, яка фіксувала б його бажання (волевиявлення) на отримання саме компенсації, а не відповідних речей, як це передбачено Законом.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення про те, що він не звертався до відповідача 2 з відповідною заявою про отримання саме компенсації замість належного йому майна (речей). За своєю правовою суттю заява про отримання компенсації замість речового майна мала б містити дві диспозиції: відмову від отримання речового майна та вимогу на отримання компенсації у зв'язку з такою відмовою.
Представник відповідача 2 вказав, що позивач жодним чином не повідомляв його про бажання отримати ані речове забезпечення, ані компенсацію замість нього, а про наявність таких вимог відповідач 2 дізнався з відповідних ухвал суду про наявність в провадженні суду спору.
Відповідно до п. 242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
При чому, речове забезпечення передбачає отримання речового майна, і лише після відмови від нього на отримання грошової компенсації замість нього.
Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як вбачається з наказу від 02.01.2013 №1, позивач був виключений зі списків особового складу військової частини, починаючи з 31 грудня 2012 року, а відтак він погодився з обсягом грошового, продовольчого та речового забезпечення при звільненні, оскільки в останнього були відсутні будь-які претензії щодо вказаних вище видів забезпечення.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність факту порушення відповідачем 2 прав та інтересів позивача при звільненні та реалізації ним права на отримання як речового майна в натурі, так і компенсації замість нього, оскільки позивач не звертався до відповідача 2 із відповідними заявами, а відповідач 2 не приймав будь-яких рішень про відмову в задоволенні вимог позивача щодо отримання ним речового майна в натурі або грошової компенсації замість нього.
Крім того, під час розгляду справи з'ясувалось, що в провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя знаходиться справа №336/852/13-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1978, предметом розгляду якої являється визнання протиправними дій Військової частини А1978 щодо не забезпечення позивача речовим майном та зобов'язання відповідача забезпечити позивача речовим майном в натурі (а.с.14-16, 23).
Відтак, суд зазначає, що позивач, звертаючись до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з таким позовом, обрав належний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки порядок забезпечення та реалізації відповідних гарантій визначає певну послідовність дій: отримання речового майна, а в подальшому за наявності відмови від нього та виявлення бажання на компенсацію - отримання грошової компенсації замість майна.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо незабезпечення виконання умов контракту про проходження військової служби, що був укладений між позивачем та відповідачем 17.08.2010, в частині невиконання обов'язку щодо забезпечення додержання його прав, зокрема, по виплаті компенсації замість речового майна в розмірі 6208 грн. 96 коп., та зобов'язання відповідача 1 перерахувати на відповідний рахунок відповідача 2 кошти в розмірі 6208 грн. 96 коп. для покриття виниклої заборгованості по виплаті позивачу компенсації замість речового майна у розмірі 6208 грн. 96 коп., суд виходить з факту відсутності порушення прав та інтересів позивача з боку як відповідача 1 так і відповідача 2, оскільки як зазначалось вище, позивач не виявляв бажання на отримання грошової компенсації замість речового майна, що свідчить про відсутність будь-яких протиправних дій з боку Міністерства оборони України та Військової частини А1978.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачами повністю доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя К.М.Недашківська
Суддя С.М.Дуляницька
Суддя К.В.Мінаєва