15 січня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М. ,
при секретарі - Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 доОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та відновлення попереднього стану квартири,
16.11.2004 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому, уточнивши вимоги, зазначив, що внаслідок самовільного переобладнання АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3, заподіяно шкоду житлу, в якому він мешкає з матір'ю ОСОБА_2, 1916 року народження.
Тому просив суд стягнути у відшкодування матеріальної шкоди - 35 000 грн. і моральної - 50 000 грн.
Відповідачка позов не визнала.
Судом притягнута до участі у справі ОСОБА_2, яка є власником АДРЕСА_1.
Рішенням суду у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати через те, що суд безпідставно відмовив у проведені судової будівельно-технічної експертизи, не врахував те, що відповідачці дано припис про усунення порушень, і вона притягнута до адміністративної відповідальності за самовільно переобладнання жилого приміщення. Суд, не з'ясувавши обставини справи, неправильно відмовив у позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, прокурора, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення про часткове задоволення позову.
Справа № 22ц-7/08
Головуючий у першій інстанції Калашникова О.І.
Доповідач: Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
2
Судом апеляційної інстанції встановлено, що жилий АДРЕСА_1, відноситься до будівель 19 сторіччя.
У цьому будинку з 1941 року у кв. № 2, мешкає ОСОБА_2, 1916 року народження, з сином ОСОБА_1 , 1941 року народження.
З 1994 році ОСОБА_2 є власником 257/1000 частин, які складають 2 кімнати площею 34, 7 кв.м у загальній АДРЕСА_1 (а.с. 34, 304, 342).
12.12.2000 р. ОСОБА_3 придбала 5 кімнатну жилою площею 93, 3 кв.м і загальною - 126 кв.м АДРЕСА_1(а.с. 3-4).
У процесі самовільного переобладнання квартири № 4 загальна площа збільшилась до 133, 1 кв.м, а жила - до 96, 8 кв.м (а.с. 35).
Реконструкція кв. № 4 проводилась ОСОБА_3 у 2004 році, що відповідачка підтвердила у судовому засіданні 30.08.2005 р. з посиланням на те, що відповідні роботи здійснювались з дозволу компетентних органів (а.с. 52 зворот).
Факт самовільного виконання робіт по реконструкції кв. № 4 встановлений інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, про що 16.09.2004 р. повідомлено Приморську районну адміністрацію м. Одеси (а.с. 12), а раніше - 25.08.2004 р. виданий припис про демонтаж перегородок до 10.01.2004 р. (а.с. 11).
За самовільні роботи ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності. Штраф сплачено (а.с. 12).
Самовільні переобладнання у квартирі № 4 фіксувались актами комісій житлових органів 19.08.2004 р. та 25.08.2004 р. (а.с. 6, 8).
На підставі ухвал апеляційного суду проведені судова будівельно-технічна експертиза (висновок від 23.10.2006 р. - а.с. 113-166 зворот), повторна судова будівельно-технічна експертиза (висновок від 14.09.2007 р. - а.с. 235-245) та додаткова судова будівельно-технічна експертиза (висновок від 11.12.2007 р. - а.с. 326-330).
Із експертних висновків вбачається, що власник кв. № 4 ОСОБА_3 самовільно демонтувала міжкімнатні перегородки. Перегородки кімнат кв. № 2, в яких мешкає ОСОБА_2 з сином, конструктивно знаходяться над перегородками, які знесені, у кв. № 4.
Внаслідок зносу перегородок у кв. № 4 має місце просадка підлоги до 4 см вздовж перегородки до протилежної стени у кв. № 2, а також тріщини на стенах і перегородках. Підлога у кімнатах ОСОБА_2 має уклон у напрямку міжкімнатної перегородки, яка знаходилась раніше у кв. № 4.
У зв'язку тріщиною у стені довжиною біля 1 метру з шириною розкриття 3-4 мм, яка направлена у бік дверного отвору, має місце перекос двері у кімнаті 6, 8 кв м, що затрудняє її закриття.
Оскільки був проведений демонтаж міжкімнатного перестенку у квартирі відповідачки, у квартирі позивачки створились тріщини просадочного характеру і просадка підлоги, перекоси дверної коробки.
Через демонтаж перегородок у приміщеннях кухні і санвузлу з'явились тріщини просадочного характеру і перекоси дверної коробки у кв. № 2 (а.с. 237-245).
Проаналізувавши висновки експертів, у тому числі, додаткової експертизи, яка призначена за клопотанням представників відповідачки, суд приходить до висновку про те, що пошкодження, які мають місце у приміщеннях, в яких мешкають ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , частково пов'язані з самовільною реконструкцією квартири № 4, власником якої є ОСОБА_3.
За правилами ст. 1166 ЦК України відповідальність за заподіяну шкоду настає при сукупності 4 умов:
· шкоди;
· протиправність дій особи, яка заподіяла шкоду;
· причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями особи, яка заподіяла шкоду,
вини.
3
Оскільки шкода заподіяна винними, протиправними діями відповідачки, які знаходяться у причинному зв'язку зі шкодою, колегія судців вважає необхідним покласти на Найденко Корнелію відповідальність за заподіяну шкоду.
Захищаючи права одних осіб, суд не вправі порушувати права інших осіб.
Тому при визначені розміру матеріальної шкоди суд враховує те, що 19.07.2000 p., тобто до придбання ОСОБА_3, у грудні 2000 р., кв. № 4, були зафіксовані пошкодження у вигляді тріщин у квартирі № 2 (а.с. 289-290).
Однак, на протязі 2004 року ОСОБА_3 продовжила самовільне переобладнання квартири № 4, про що зазначено в актах жилищних органів від 19.08.2004 р. і 25.08.2004 р. (а.с. 8, 6).
Тому, дослідивши обставини справи у всій сукупності, та врахувавши, що АДРЕСА_1 відноситься до старого фонду міської будівлі 19 сторіччя, фізичний знос цього будинку, який складає 38%, а також те, що у будинку № 53 тривалий час не здійсненний капітальний ремонт та знос оздоблюваний матеріалів у кв. № 2, колегія суддів визначає розмір матеріальної шкоди, яка повинна бути відшкодована позивачці -15 000 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів виходить із вимог ст. 1167 ЦК України та враховує роз'яснення, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. зі змінами від 25.05.2001 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивачка ОСОБА_2, 1916 року народження, є людиною похилого віку. її син, ОСОБА_1 , 1941 року народження, який мешкає з позивачкою, є пенсіонером, інвалідом другої групи (а.с. 5 ).
Самовільними та протиправними діямиОСОБА_3 по реконструкції квартири № 4, заподіяна шкода жилим та підсобним приміщенням кв. № 2, внаслідок чого погіршились життєві умови позивачки та її сина, їм необхідні зусилля для усунення цих пошкоджень.
Тому колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Що стосується вимог позивача про зобов'язанняОСОБА_3 поновити положення кв. №4, яке було до переобладнання, колегія суддів виходить з наступного.
Приморська райадміністрація м. Одеси здійснює контроль за самовільним переобладнанням приміщень, тому це питання повинно вирішуватися органами самоврядування.
Із матеріалів справи вбачається, що 09.10.2004 р., за протестом заступника прокурора Приморського району м. Одеси скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2004 р. № 3428 «Про збереження виконаної реконструкції АДРЕСА_1» (а.с. 146).
За зверненнямОСОБА_3, Приморська районна адміністрація м. Одеси своїм розпорядженням № 159 від 30.01.2007 р. зупинила дію розпорядження від 11.10.2004 р.
Тому достатніх підстав для задоволення позову у цій частині немає. Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п.3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2005 року скасувати.
4
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. і моральної у сумі - 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Відмовити ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у позові доОСОБА_3 про відновлення попереднього стану АДРЕСА_1.
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.