15 січня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.
при секретарі - Пачевій Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» про визначення меж земельного сервітуту,
01.11.2006 р. позивачка звернулась до суду із позовом, в якому зазначила, що на
підставі свідоцтв від 17.03.2006 р. та 07.02.2006 р. вона є власником будівлі під літ. « Ц»
та гаражем під літ. «О», які розташовані по АДРЕСА_1
Одеської області, і раніше належали ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика».
Оскільки відповідач перешкоджає їй у користуванні власністю, позивачка просила суд встановити межи земельного сервітуту по АДРЕСА_1.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що право власності позивачки на будівлі під літ. «Ц» і «О» оскаржені; у проваджені суду першої інстанції є інша справа між сторонами, та вирішення цього спору знаходиться в залежності від вирішення іншого спору.
05.09.2007 р. позивачка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, і
просила суд заборонити відповідачу, а також будь-яким іншим особами чинити їй, а також
будь-яким іншим особами, що набули право користування будівлями «О», «Ц» згідно
угод, укладених з нею, будь-які перешкоди у здійсненні права вільного користування,
проїзду на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
14.09.2007 р. суд постановив ухвалу, якою заборонив ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні її права вільного проходження, проїзду до будівель під літ. «О», літ. «Ц», власником яких вона є, і які знаходяться на території ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика».
В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у забезпеченні позову, оскільки суд фактично вирішив питання про встановлення позивачці права вільного проходження і проїзду на територію, яка належить відповідачу, без вирішення спору по суті.
Справа № 22ц-334/08 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Чебан А.П. Доповідач: Фадєєнко А.Ф.
2
Крім того, суд вийшов за межи заявлених вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст ухвали, яку оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши апелянта, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.09.2007 р. у справі оголошено перерву до 25.09.2007 р.(а.с. 71).
14.09.2007 р. у суді першої інстанції зареєстрована заява позивачки про забезпечення позову (а.с. 42), і у цей же день без повідомлення інших учасників процесу, розглянута судом (а.с. 74).
За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду.
Забезпечення позову застосовується тоді, коли відповідач або майбутній відповідач вживає або може вжити дії, які утруднять або унеможливлюють реальне виконання судового рішення.
Позивачкою заявлені вимоги про встановлення меж земельного сервітуту між сторонами (а.с. 2), і саме ці вимоги підлягають вирішенню судом першої інстанції.
Позов про зобов'язання відповідача не перешкоджати у здійсненні позивачкою права вільного проходження, проїзду територією, яка належить ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика», не заявлявся, і судом не розглядався.
Однак суд у порушення вимог ст. 152 ЦПК України стосовно видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом при вирішенні справи, зобов'язав відповідача не перешкоджати позивачці у здійсненні її права на вільне проходження і проїзд на територію, де знаходяться спірні будівлі. Суд вирішив по суті спір на стадії розгляду питання про забезпечення позову, що є неприпустимим.
Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням питання про забезпечення позову на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п.3, 312 ч. 1 п. 2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» задовольнити частково.
Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 вересня 2007 року скасувати, а питання про забезпечення позову направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.