19 листопада 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Коваленко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 14.03.2007 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.04.2007 у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, приватний підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень суб'єктів владних повноважень,
встановила:
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, приватний підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14.03.2007, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.04.2007, провадження за даною справою закрито.
У касаційній скарзі представник позивачів просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивачі оскаржили рішення суб'єкта владних повноважень, а саме пункт 4.20 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.08.2004 №332 щодо передачі в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Своє рішення про закриття провадження у справі, в зв'язку з відсутністю публічно-правового спору, суд першої інстанції мотивував тим, що в даних правовідносинах йде спір про право. Апеляційний суд, залишаючи без зміни ухвалу міського суду, зазначив, що захист порушеного права на земельну ділянку вирішується в порядку цивільного судочинства.
З такими обґрунтуваннями прийнятих рішень судами першої та апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, до якого належить і земля.
Рішення ради чи її виконавчого комітету щодо надання в оренду землі стосується інтересів територіальної громади села, селища, міста, а не однієї лише особи - члена територіальної громади. Оскільки управління майном територіальної громади від імені її членів здійснюється органом місцевого самоврядування, то такий спір є публічно-правовим відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і в таких правовідносинах вирішуються спори про право, що підтверджується й пунктом 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанції не були вмотивовані підстави закриття провадження у справі і не спростовані доводи позивачів щодо вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 14.03.2007 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.04.2007 необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 14.03.2007 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.04.2007 у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, приватний підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень суб'єктів владних повноважень - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.І. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній