19 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 та представника Сумського обласного управління юстиції Маслова В.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 04 травня 2006 року у справі за його позовом до Сумського обласного управління юстиції та Державної виконавчої служби Сумської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сумського обласного управління юстиції та Державної виконавчої служби Сумської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідачі порушили вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України, а саме: наказ про звільнення виданий в період його тимчасової непрацездатності і вважає, що у даному випадку не було повної ліквідації відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції, а мала місце зміна підпорядкованості відділу в порядку реорганізації, а тому відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України дія трудового договору з ним повинна була продовжуватися і він підлягав переведенню на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України до Державної виконавчої служби у Роменському районі, а не звільненню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вважав, що незаконним звільненням йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінював в сумі 2000 грн.
Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 04 травня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 04 травня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2005 року №320 Міністерство юстиції України видало наказ №1482/к від 19.08.2005 року про ліквідацію відділів Державної виконавчої служби у обласних, районних, районних у містах, міських, міжміських управлінь юстиції, про попередження працівників ДВС про наступне вивільнення з дотриманням вимог статті 49-2 КЗпП України, зобов'язало здійснити заходи щодо ліквідації ДВС, та про внесення змін до чисельності працівників органів юстиції.
На підставі наказу Міністра юстиції, 29 серпня 2005 року Сумське обласне управління юстиції видало свій наказ №160-ОД про ліквідацію у районах області у тому числі і відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції, про створення ліквідаційної комісії, та про персональне попередження працівників ліквідованих відділів про наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України.
30 серпня 2005 року всі працівники відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у тому числі і ОСОБА_1 були ознайомлені під розпис з наказом Сумського обласного управління юстиції про ліквідацію відділів Державної виконавчої служби.
30 листопада 2005 року Сумське обласне управління юстиції видало наказ №452-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у зв'язку з ліквідацією відділу відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Судами вірно зазначено, що згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» начальники територіального органу Державної виконавчої служби при призначенні осіб на посаду заступників начальника територіального органу Державної виконавчої служби, головних державних виконавців, старших виконавців, державних виконавців вносять на ім'я начальника регіонального органу Державної виконавчої служби подання щодо призначення на посаду.
У даному випадку в.о. начальника територіального органу державної виконавчої служби у Роменському районі при комплектації штатного розпису не вносив подання про призначення ОСОБА_1 на посаду державного виконавця.
Згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України умовою здійснення переведення працівника є не тільки згода працівника на переведення, а й розпорядження вищого за підлеглістю органу та погодження між керівниками обох заінтересованих підприємств чи організацій, на переведення. Працевлаштування ОСОБА_1 у новоутвореній Державній виконавчій службі Роменського району можливо було тільки на загальних підставах. Від пропозиції працевлаштуватися на загальних умовах позивач відмовився.
Крім того, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків, викладених в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 04 травня 2006 року у справі за його позовом до Сумського обласного управління юстиції та Державної виконавчої служби Сумської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка