копія
08 липня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Смоковича М.І.
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність інспектора дізнання Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2003 року,
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність інспектора дізнання Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Плугатар Ірини Вікторівни.
Вимоги обґрунтовував тим, що неодноразово звертався до суб'єкта оскарження з проханням накласти арешт на земельну ділянку і будівлі в порядку забезпечення його можливого цивільного позову у кримінальній справі, порушеній 02 червня 2003 року прокуратурою Печерського району м. Києва за фактом пошкодження мого майна, але жодних рішень по суті заяв прийнято не було.
Просив визнати бездіяльність інспектора дізнання Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Плугатар І.В. неправомірною та зобов'язати прийняти рішення за його заявами.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2003 року в прийнятті скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2003 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2003 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, вважаючи, що рішення судами постановлені з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду для розгляду по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суддя Печерського районного суду м. Києва, відмовляючи у прийнятті скарги ОСОБА_1, виходив з того, що дії суб'єкта оскарження не підлягають розгляду у суді в порядку передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 року (далі - ЦПК України 1963 року).
Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 248-1 ЦПК України 1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.
Статтею 248-2 цього Кодексу визначено, що до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що:
- порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси;
- створено або створюються перепони для реалізації нею своїх прав, свобод чи законних інтересів або що вжиті заходи щодо реалізації її прав є недостатніми;
- покладено на неї обов'язки, не передбачені законом або передбачені законом, але без урахування конкретних обставин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або що вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом;
- її притягнено до відповідальності, яку не передбачено законом, або до неї застосовано стягнення за відсутності передбачених законом підстав, або неправомочною службовою особою чи органом.
Разом з тим, згідно зі статтею 248-3 ЦПК України 1963 року судам не підвідомчі скарги, зокрема, на акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження.
Чинним законодавством в даному випадку передбачено інший порядок оскарження до суду дій та постанов органів дізнання, а саме в порядку кримінального судочинства.
За таких обставин, скарга ОСОБА_1 не підлягала розгляду у порядку, встановленому Главою 31-А ЦПК України 1963 року.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність інспектора дізнання Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Мартинко Н.М.