08 квітня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Панченка О.Н.,
суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області (далі - ВДВС Роменського МУЮ) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2005 року,
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії начальника ВДВС Роменського МУЮ.
У скарзі вказав на те, що 27 січня 2005 року постановою начальника ВДВС Роменського МУЮ було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Роменського міськрайонного суду від 28 травня 2004 року, та йому до 03 лютого 2005 року було запропоновано добровільно виконати виконавчий лист № 2-79 від 28 травня 2004 року.
На підставі статті 351 ЦПК України 1963 року та статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» до Роменського міськрайонного суду ним була подана заява від 01 лютого 2005 року про відстрочку виконання вищевказаного рішення. Про подання такої заяви до суду 02 лютого 2005 року він також повідомив начальника ВДВС з проханням про відкладення виконання рішення суду до розгляду його заяви про відстрочку виконання рішення суду.
На його думку начальник ВДВС Роменського МУЮ зобов'язаний був зупинити виконавче провадження у справі до розгляду його заяви в суді про відстрочку виконання рішення.
Вважає винесені ним постанови про закінчення виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору є передчасними і не ґрунтуються на законі.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2005 року скаргу заявника задоволено.
Визнано дії начальника ВДВС Роменського МУЮ з закриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-79 від 25 травня 2005 року та про стягнення з заявника ОСОБА_1 виконавчого збору по цьому виконавчому листу в сумі 310,18 грн. неправомірними.
Постанови начальника ВДВС Роменського МУЮ від 11 лютого 2005 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2-79 від 25 травня 2005 року в сумі 310,18 грн. та від 14 лютого 2005 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-79 від 28 травня 2005 року скасовані.
Рішенням апеляційного суду Сумської області 29 червня 2005 року апеляційну скаргу начальника ВДВС Роменського МУЮ задоволено. Скасовано рішення Роменського міськрайонного суду від 14 квітня 2005 року. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення його скарги.
Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, виходив з того, що виконавче провадження у справі було закінчено ще до вирішення питання про відстрочку виконання рішення.
Суд вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Як видно з матеріалів справи, виконавче провадження з виконання судового рішення начальником ВДВС Роменського МУЮ було закінчено до вирішення судом питання про відстрочку виконання цього судового рішення. На підставі статті 46 Закону України “Про виконавче провадження» посадовою особою органу державної виконавчої служби було й вирішено питання про стягнення виконавчого збору з боржника, який у добровільному порядку не виконав рішення суду.
Отже, суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що державний виконавець при виконанні судових рішень діяв у відповідності з Законом України “Про виконавче провадження».
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2005 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді Панченко О.Н.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Смокович М.І.
Чумаченко Т.А.