копія
08 квітня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Панченка О.Н.,
суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Уманського районного центру зайнятості (далі - Уманський РЦЗ) за касаційною скаргою Уманського РЦЗ на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 грудня 2003 року,
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії посадових осіб Уманського РЦЗ.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 липня 2002 року посадові особи Уманського РЦЗ безпідставно зняли його з обліку як безробітного та припинили грошові виплати.
Просив визнати такі дії посадових осіб Уманського РЦЗ незаконними та зобов'язати Уманський РЦЗ виплатити йому допомогу по безробіттю, починаючи з 23 квітня 2002 року по 14 жовтня 2002 року, та стягнути з Уманського РЦЗ завдану йому моральну шкоду в сумі 1500,00 грн.
Рішенням Уманського міського суду Черкаської області від 16 жовтня 2003 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 грудня 2003 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено. Рішення Уманського міського суду Черкаської області від 16 жовтня 2003 року скасовано та скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Уманський РЦЗ подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду у справі прийняті з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Уманського міського суду Черкаської області від 16 жовтня 2003 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, виходив з того, що ОСОБА_1 разом з оскарженням дій посадових осіб ставить вимогу майнового характеру, а саме відшкодування завданої моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду є правильним, оскільки він відповідає вимогам частини сьомої статті 248 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року (далі - ЦПК України 1963 року), відповідно до якої суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.
Зі скарги ОСОБА_1 видно, що крім вимог про визнання неправомірними дій Уманського РЦЗ він просить стягнути з останнього моральну шкоду.
Отже, цей спір не підлягав розгляду у порядку, встановленому Главою 31-А ЦПК України 1963 року.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Уманського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 грудня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Уманського районного центру зайнятості - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар С.Л. Семяніста