копія
07 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Панченка О.Н.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А. ,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом суб'єкта підприємницької діяльності (далі - СПД) ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Алушті) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за касаційною скаргою ДПІ у м. Алушті на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2006 року,
У серпні 2005 року СПД ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДПІ у м. Алушті про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2004 року № 0005591702/0/3329, № 0005581702/0/3219, № 0005591702/1/3976 та від 27 жовтня 2004 року 00055917002/13976, № 0005581702/1/3977.
13 червня 2006 року позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2005 року № 0005591702/2/117, відповідно до якого їй нараховане податкове зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1600,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказала на те, що 30 серпня 2004 року працівниками ДПІ у м. Алушті було проведено перевірку здійснення нею підприємницької діяльності з питань наявності найманих працівників у належному їй буфеті з літньою площадкою, розташованому по вул. Виноградній, 1 у місті Алушті.
За результатами перевірки був складений акт та 30 серпня 2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005591702/0/3329, № 0005581702/0/3219.
Вказані рішення були оскаржені в адміністративному порядку. За результатами перегляду 12 січня 2005 року було прийняте повідомлення-рішення № 0005591702/2/117, відповідно до якого їй визначено податкове зобов'язання на зальну суму 1600 грн., у тому числі: 200 грн. - згідно з абзацом 4 статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ Президента України № 727), 1400 грн. - згідно з Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 червня 2002 року № 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків в Автономній Республіці Крим" (далі - Постанова Верховної Ради АРК № 124-3/02).
Вважає, що податкова служба не мала права здійснювати перевірки здійснення підприємницької діяльності суб'єктами підприємницької діяльності за місцем здійснення такої діяльності.
Крім того, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 124-3/02 не передбачено доплата 50 відсотків ставки єдиного податку за кожну виявлену найману особу, працюючу без документів, за весь період роботи з єдиного податку та накладення штрафу в розмірі 100 відсотків донарахованої суми.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2006 року позов СПД ОСОБА_1 до ДПІ у місті Алушті частково задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2005 року № 0005591702/2/117 про донарахування СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1600,00 грн., в іншій частині провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2006 року апеляційна скарга ДПІ у м. Алушті задоволена частково. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2006 року змінено. Позов СПД ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2005 року № 0005591702/2/117 в частині донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 1400,00 грн., у задоволені позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2005 року № 0005591702/2/117 щодо донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 200,00 грн. відмовлено, в іншій частині провадження у справі закрито.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті просить оскаржувану постанову апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2005 року № 0005591702/2/117 щодо донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 1400,00 грн. скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та змінити це рішення, відмовивши у цієї частині у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судами встановлено, що 30 серпня 2004 року ДПІ у м. Алушті було проведено перевірку здійснення підприємницької діяльності СПД ОСОБА_1 з питань наявності найманих працівників в буфеті з літньою площадкою, розташованої по вулиці Виноградної, 1 у місті Алушті. Під час перевірки встановлено, що трудову діяльність в зазначеному буфеті здійснювала ОСОБА_2, з якою СПД ОСОБА_1 не уклала трудовий договір.
За результатами перевірки був складений акт та 30 серпня 2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005591702/0/3329, № 0005581702/0/3219. Ці податкові повідомлення-рішення за скаргою ОСОБА_1 були переглянуті в адміністративному порядку. За результатами перегляду 12 січня 2005 року було прийнято повідомлення-рішення № 0005591702/2/117, відповідно до якого позивачеві донараховано податкове зобов'язання на зальну суму 1600 грн., у тому числі: 200 грн. - згідно з абзацом 4 статті 2 Указу Президента України № 727, 1400 грн. - згідно з Постановою Верховної Ради АРК № 124-3/02.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В абзаці першому пункту 2 Указу Президента України №727, який відповідно до пункту 4 Перехідних положень Конституції України має силу закону, зазначено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Відповідно до абзацу 4 цього пункту у разі, коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
19 червня 2002 року Верховною Радою АРК була прийнята Постанова № 124-3/02, в абзаці 2 пункту 5 якої зазначено, що при встановлені органами державної податкової служби в ході перевірки господарюючих суб'єктів наявності найманих працівників, не включених в розділ 8 поданого даними суб'єктами заяви про перехід на спрощену систему оподаткування і відсутності у цих найманих працівників довідки про їх трудові відносини з платником єдиного податку, платник єдиного податку зобов'язаний виплатити додатковий платіж до бюджету в розмірі 100 відсотків ставки єдиного податку в розрахунку за кожний попередній календарний місяць роботи по єдиному податку у звітному календарному році.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія погоджується з висновком апеляційного суду, що Постановою Верховної Ради АРК № 124-3/02 незаконно були збільшені ставки єдиного податку, оскільки таких повноважень вона не мала.
З огляду на зазначене, донарахування ДПІ у Алушті СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 1400 грн. згідно з Постановою Верховної Ради АРК № 124-3/02 є неправомірним.
Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги правильність висновку апеляційного суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2006 року в адміністративній справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Мартинко Н.М.