20 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Ткачука О.С.
Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року, -
У квітні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позов мотивований тим, що з квітня 2009 року по січень 2010 року позивач проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Між ними була досягнута домовленість, що відповідач буде щомісячно надавати аліменти на утримання сина у розмірі не менше 20 000 грн. Протягом тривалого часу відповідач сплачував аліменти в зазначеній сумі, але з грудня 2011 року припинив сплачувати кошти на утримання дитини. Оскільки відповідач має нерегулярний дохід, позивач просила визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно на утримання дитини - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 28 квітня 2012 року та до досягнення ОСОБА_7 повноліття.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення розміру аліментів з ухваленням у цій частині нового рішення. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі ј від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 28 квітня 2012 року до досягнення ним повноліття.
ОСОБА_6, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно виходив з того, що розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років станом на день ухвалення судового рішення становить 1134 грн. Оскільки, дитина проживає спільно з матір'ю, яка нею опікується постійно, несе витрати на її утримання суд визначив розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача на утримання їх сина в сумі 4000 грн. При визначенні розміру аліментів суд врахував, відповідно до ст.182 СК України, матеріальне становище відповідача, наявність у нього заробітку, згідно довідок, виданих з місця роботи, і те, що розмір стягуваних аліментів не повинен перевищувати 50% заробітної плати боржника, наявність у платника аліментів на утриманні інших дітей та непрацездатної матері.
Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку апеляційний суд виходив з того, що ч.1 ст.184 СК України передбачена можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на дитину не у частці від заробітку (доходу) її матері, батька, а у твердій грошовій сумі. Такі аліменти стягуються лише у випадках, коли їх стягнення у частці від заробітку (доходу) її платника неможливе або викликає труднощі. Відповідач має постійний заробіток, стягнення аліментів у частці від заробітку є неможливим. Норми Сімейного Кодексу України встановлюють принцип, відповідно до якого базою аліментних відрахувань є дійсні та постійні доходи платника. Це прямо випливає зі ст.183 СК України, яка закріплює загальне правило, що аліменти встановлюються у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам процесуального права рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Стаття 184 СК України носить диспозитивний характер і не визначає вичерпного переліку обставин для встановлення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, за змістом цієї норми такими обставинами є нерегулярний дохід та будь-які інші обставини, що мають істотне значення, зокрема дані про придбання та утримання боржником майна при відсутності офіційного доходу тощо.
Суд апеляційної інстанції визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, застосував до спірних правовідносин положення статті 183 СК України. При цьому, не звернув у ваги на те, що позивач звернулася до суду саме на підставі ст.184 СК України та просила визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в силу нерегулярного, мінливого доходу відповідача. Про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не заперечував і відповідач.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, в порушення вимог ст.ст. 213-215, 309 ЦПК України на вищевказані положення закону уваги не звернув та, відповідно належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, нормою права, яка їх регулює, а також фактичними обставинами справи, і, помилково свій висновок про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку відповідача щомісячно обґрунтував лише тим, що відповідач має постійний заробіток
Апеляційним судом не враховано, що позовні вимоги заявлені на підставі ст. 184 СК України, якою передбачено можливість визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі за заявою платника або одержувача, про що сторони, зокрема позивач, і просили.
Крім того, апеляційним судом не враховано, що основним доходом відповідача є дохід від його підприємницької діяльності, який є нерегулярним і змінюється в залежності від різних чинників, тобто дохід відповідача є нерегулярним та мінливим, що відповідно до ст. 184 СК України є підставою для визначення розміру аліментів у твердій грошовій суми.
Застосувавши до спірних правовідносин положення статті 183 СК України та визначивши розмір аліментів на підставі цієї статті у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку відповідача щомісячно суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог.
При цьому, місцевий суд, при визначенні розміру аліментів на підставі ст.184 СК України, відповідно до ст. 182 СК України, правильно враховував стан здоров'я та матеріальне положення як дитини так і платника аліментів, наявність інших дітей і непрацездатних батьків на утриманні відповідача, та інші обставини, що мають істотне значення.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі обґрунтовані, відповідають заявленим позивачем позовним вимогам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідач зобов'язаний брати участь у витратах на утримання дитини.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій формі, обґрунтовано виходив з того, що враховуючи встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до шести років, який становить 1134 грн., а також те, що відповідач погоджувався щомісячно на утримання дитини сплачувати по 4000 грн., на підставі ст.ст. 180, 182, 184 СК України правильно визначив розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій формі в сумі 4000 грн. щомісячно та цей розмір є достатнім для задоволення розумних матеріальних потреб дитини.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, а апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, в порушення вимог чинного процесуального та матеріального права помилково дійшов висновку про скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ткачук О.С.
судді Висоцька В.С.
Гримич М.К.
Савченко В.О.
Умнова О.В.