Справа: № 2601/17984/12 Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
21 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А1656 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А1656 про визнання наказу протиправним та поновлення на військовій службі, -
ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А1656 (далі відповідач) про визнання наказу № 148 від 11 липня 2012 року в частині виключення зі списків особового складу військової частини А1656 з 13 липня 2012 року протиправним, зобов'язання відповідача внести зміни до наказу № 148 від 11 липня 2012 року, якими передбачити обов'язок виключення зі списків особового складу військової частини А1656 ОСОБА_2 після проведення всіх розрахунків по всіх видах забезпечення; та поновлення на військовій службі.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року в вимоги адміністративного позову задоволено частково: визнано протиправним наказ № 148 від 11 липня 2012 року в частині виключення зі списків особового складу військової частини А1656 з 13 липня 2012 року, поновлено ОСОБА_2 у списках військової частини А1656 з 13 липня 2012 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, на час звернення позивача до суду з даним позовом та розгляду справи в суді першої інстанції) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1935-XII від 06 грудня 1991 року Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Законом України «Про оборону України» № 1933-XII від 06 грудня 1991 року визначено, що Збройні Сили України це військова державна структура, яка організаційно складається з військових з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Частиною 2 ст. 19 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
У позові ОСОБА_2 просить визнати протиправним наказ відповідача в частині його звільнення з займаної посади. Тобто, позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, що стосується його особистих інтересів і є актом індивідуальної дії.
З наведеного слідує, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Відтак Голосіївським районним судом м. Києва порушено предметну підсудність при розгляді позову ОСОБА_2 до військової частини А1656, тобто оскаржуване рішення винесене неповноважним судом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, зокрема, якщо справа вирішена неповноважним судом.
З огляду на викладене, судове рішення ухвалене неповноважним судом, а відтак колегія суддів апеляційної інстанції вбачає підстави для його скасування.
Стосовно вирішення справи по суті, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2006 року ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 11-12).
Відповідно до пункту 3 умов Контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, контракт укладено строком на 5 років та зазначено, що контракт набирає чинності з 23 червня 2007 року (п. 9).
Відповідно до Витягу з наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України по особовому складу від 23 травня 2012 року №273, помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби 251 радіотехнічного батальйону 40 радіотехнічної бригади тактичної групи Повітряних Сил «Крим» повітряного командування «Південь» Повітряних Сил Збройних Сил України, ОСОБА_2, звільнено у запас за п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку контракту (а.с. 13).
На підставі вищезазначеного наказу, наказом командира військової частини А1656 (по стройовій частині) від 11 липня 2012 року № 148, ОСОБА_2, визнано таким, що справи та посаду здав 11 липня 2012 року; надано дві доби чергової відпустк з12 по13 липня 2012 року, що залишилися не використаними у 2012 році з подальшим виключенням зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення військової частини А1656 з 13 липня 2012 року та направлено для зарахування на військовий облік до Кагарлицького РВК Київської області (а.с.20).
Позивач в адміністративному позові в обґрунтуванні свої вимог зазначив, що його протиправно було виключено зі списків особового складу військової частини А1656, з порушенням Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, оскільки бесіду з питань звільнення було проведено не командиром військової частини, а начальником штабу цієї ж частини-першим заступником командира військової частини, внаслідок чого, позивач не отримав роз'яснень з приводу того, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, не враховано прохання та побажання військовослужбовця, не надано необхідних пояснень з інших питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 р.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 вказаного Закону військова служба за контрактом є одним із видів військової служби.
Статтею 26 Закону № 2232-XII передбачено підстави звільнення з військової служби, до яких зокрема належить закінчення строку контракту, а в ч. 8 вказаної статті Закону зазначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153 від 10 грудня 2008 року, контракт припиняється (розривається) у день закінчення строку контракту.
Згідно із абз.1 п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10 квітня 2009 року (далі-Інструкція) передбачено, що контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.
Пунктом 236 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.
З матеріалів справи видно, що в звязку з надходженням наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України по особовому складу від 23 травня 2012 року №273, у звязку із закінченням строку контракту, позивача було звільнено у запас наказом № 148 від 23 травня 2012 року. Перед звільненням, з позивачем як військовослужбовцем, який проходив військову службу за контрактом, згідно з п. 236 Положення проводилась бесіда з питань звільнення, про що складено аркуш бесіди, який підписаний позивачем (а.с.23).
Суд погоджується із посиланням позивача на обов'язок проведення бесіди перед звільненням, але, одночасно критично ставиться до твердження про те, що така бесіда не проводилась, оскільки повинна бути проведена виключно командиром військової частини, та зазначає наступне.
Пунктом 12.7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено, що бесіда з питань звільнення проводиться з молодшим та старшим офіцерами до підполковника включно, у військовій частині, командиром військової частини.
Даною нормою не встановлено виключний обов'язок командира військової частини проводити бесіду з підстав звільнення.
В той же час, згідно п. 68 Статуту внутрішньої служби України, начальник штабу полку (окремого батальйону) підпорядковується командирові полку, є його першим заступником і прямим начальником усього особового складу полку. Під час виконання рішень командира полку (батальйону) начальник штабу має право віддавати накази (розпорядження) підпорядкованим командирові полку (батальйону) особам від його імені. Про всі віддані накази (розпорядження) начальник штабу доповідає командирові полку.
Оскільки на час звільнення ОСОБА_2 командир військової частини виконував покладені на нього обов'язки на командному пункті частини і не міг особисто провести бесіду він поклав це на начальника штабу військової частини полковника Чебакова В.О.
Крім того, після прибуття у військову частині, командиром було особисто проведено бесіду з позивачем, в якій розглядались питання забезпечення речовим майном військовослужбовця при звільнені у запас та можливої видачі його в натуральному виді, а також можливість видачі речового майна та заміні його, згідно накладної № 169 від 11 липня 2012 року.
Судова колегія не вбачає підстав для скасування наказу № 148 від 11 липня 2012 року, за яким позивача було виключено із списків особового складу військової частини, з підстав порушення відповідачем права військовослужбовця на належне речове забезпечення, та проведення бесіди не командиром військової частини, а його першим заступником, оскільки дані обставина жодним чином не впливають на процес поновлення ОСОБА_2 на військовій службі, звільнення якого відбулося на законних підставах (закінчення строку контракту проходження військової служби).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при звільнені позивача з військової служби, відповідачем не було допущено порушення процедури, визначеної Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови колегія суддів вважає обґрунтованими, а також оскільки справу вирішив неповноважний суд (Голосіївський районний суд м. Києва), а розгляд даної категорії справ належить до компетенції окружних адміністративних судів, вимоги адміністративного позову слід залишити без задоволення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо справу розглянув і вирішив неповноважний суд.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини А1656 задовольнити частково.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Повний текст постанови виготовлений 21 березня 2013 року
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.