іменем україни
20 березня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» (далі - ТОВ «СоцСфера») до ОСОБА_1 про виселення, стягнення суми за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2012 року,
У жовтні 2011 року ТОВ «СоцСфера» звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що товариство є власником приміщення гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, яке воно здає громадянам та надає послуги готельного типу. У кімнаті НОМЕР_1 даного гуртожитку мешкає відповідач, але від укладання договору найму займаної ним кімнати, який товариство пропонувало йому укласти неодноразово, відмовляється. На теперішній час у відповідача відсутні законні підстави користуватись вказаною кімнатою та отримувати комунальні послуги, які він тривалий час не сплачує.
У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по комунальним послугам в сумі 2 939 грн. 26 коп., виселити відповідача без надання іншого житлового приміщення з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2012 року позов ТОВ «СоцСфера» задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 з кімнати НОМЕР_1 в будинку (гуртожитку) АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Соцсфера» заборгованість по квартплаті та за житлово-комунальні послуги у сумі 2 439 грн. 26 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2012 року рішення районного суду в частині виселення ОСОБА_1 з кімнати НОМЕР_1 в будинку (гуртожитку) АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ «СоцСфера», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач є власником спірного приміщення, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір найму приміщення, але відповідач відмовляється як укласти договір найму, так і оплатити отримані комунальні послуги.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Скасовуючи рішення районного суду в частині виселення ОСОБА_1 з кімнати НОМЕР_1 в будинку (гуртожитку) АДРЕСА_1 та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до правовідносин між сторонами не можуть бути застосовані положення ЖК УРСР, оскільки відмова відповідача від укладення договору найму не може бути підставою для його виселення; крім того, між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами установлено, що приміщення у АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ТОВ „СоцСфера" відповідно до договору купівлі-продажу від 15 травня 2007 року, є гуртожитком і використовується товариством для здійснення підприємницької діяльності, а саме для здачі в оренду житлових кімнат. ТОВ «СоцСфера» неодноразово зверталось до відповідача з пропозицією укласти договір найму спірного приміщення, а саме у січні 2009 року та січні 2011 року, від підписання якого відповідач відмовився, що підтверджується відповідними актами.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України). Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).
Також судом установлено, що у червні 1996 року головний лікар пологового будинку № 7 м. Запоріжжя звернувся до колишнього власника спірного приміщення (ГРП «АвтоЗАЗжитло» ЗАТ «ЗАЗ») із клопотанням поселити у вказаному гуртожитку співробітницю роддому ОСОБА_2, так як її сім'я є біженцями з м. Баку. На підставі згоди-резолюції колишнього власника гуртожитку її було поселено у вказаному гуртожитку строком на три місяці, а у лютому 1997 року надано згоду на реєстрацію у гуртожитку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 У липні 2000 року та в березні 2003 році між колишнім власником даного гуртожитку та відповідачем укладались договори найму житлового приміщення строком дії на один рік.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про біженців», який діяв на момент виникнення вказаної обставини, особа, яка подала заяву про надання статусу біженця, має право на користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення до вирішення питання про надання статусу біженця, але на строк не більше трьох місяців.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не знаходився і не знаходиться у трудових відносинах із позивачем і тому його проживання у гуртожитку не пов'язано із виконанням його трудових обов'язків.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 132-1 ЖК УРСР біженцям надаються, у порядку, встановленому законом, жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 811 ЦК України договір найму житла укладаються у письмовій формі.
Статтями 127, 128, 129 ЖК УРСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства.
За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах. Надання жилої площі особам, які не працюють на підприємстві, без спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету та на підставі договору оренди, є порушенням діючого законодавства. Особи, визнані такими, що незаконно вселилися у житло підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. ст. 109, 116 ЖК України.
Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України та наведених норм матеріального права не звернув уваги на те, що відповідач проживає у спірному житловому приміщенні без правових підстав, чим порушує права власника вільно користуватись та розпоряджатись належним йому майном, відповідач не перебував і не перебуває з власником будинку у трудових відносинах, на час ухвалення рішення відповідач не є біженцем, а строк дії попереднього договору найму закінчився, а від укладення нового договору він відмовляється.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо виселення відповідача із спірного приміщення.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 212-214 ЦПК України.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2012 року скасувати, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко